Рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Євграфової Єлизавети Павлівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 7 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (про єдиний статус суддів в Україні) | |
Види | Рішення |
---|---|
Видавники | Конституційний Суд України |
Дати | 26.03.2024 |
Номери | № 3-р(II)/2024 |
Ідентифікатор | v003p710-24 |
Стан | Чинний |
Дата події | Інформація про подію | Додатково |
---|---|---|
01.05.2024 | Публікація в ЗМІ — Офіційний вісник України / 2024 р., № 39, стор. 92, стаття 2378, код акта 124281/2024 | |
26.03.2024 | Прийняття | |
26.03.2024 | Набрання чинності |
у справі за конституційною скаргою Євграфової Єлизавети Павлівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 7 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № XXXXXXXX (про єдиний статус суддів в Україні)
Другий сенат Конституційного Суду України у складі:
Головатий Сергій Петрович (голова засідання),
Городовенко Віктор Валентинович (доповідач),
Лемак Василь Васильович,
Мойсик Володимир Романович,
Первомайський Олег Олексійович,
Юровська Галина Валентинівна,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційною скаргою Євграфової Єлизавети Павлівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 7 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № XXXXXXXX (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № XX ст. 545) зі змінами.
Заслухавши суддю-доповідача Городовенка В.В. та дослідивши матеріали справи,
Конституційний Суд України
установив:
1. Євграфова Є.П. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 126 Конституції України (конституційність) окремий припис пункту 7 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № XXXXXXXX зі змінами (далі - Закон № XXXX «у частині визначення гарантій суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України до припинення діяльності цих судів Законом України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № XXXXXXXX
1.1. Євграфова Є.П. твердить, що після набрання чинності Законом № XXX з 30 вересня 2016 року продовжує здійснювати правосуддя у суді касаційної інстанції, успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання та підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, однак отримує винагороду судді відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № XXXXXX зі змінами (далі - Закон № XXXXX
Євграфова Є.П. звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якому просила, зокрема, визнати протиправними дії цього суду щодо ненарахування і невиплати їй винагороди судді згідно з приписами пункту 3 частини третьої статті 135 Закону № XXX (із розрахунку посадового окладу судді Верховного Суду), зобов’язати відповідача нарахувати й виплатити їй винагороду судді у відповідному розмірі, а також провести перерахунок виплаченої винагороди судді з 28 липня 2017 року з урахуванням проведених виплат.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 6 серпня 2021 року відмовив у задоволенні цього позову, а Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 січня 2022 року, застосувавши, зокрема, пункт 7 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № XXXX залишив зазначене рішення без зміни. Суд апеляційної інстанції наголосив, що пунктом 7 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № XXX «законодавець конкретно виокремив наведену категорію суддів, у нашому випадку суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, із кола осіб, на яких можуть поширюватися вимоги визначені цим Законом щодо права на отримання суддівської винагороди у більшому розмірі, та не залежно від проходження кваліфікаційного оцінювання та підтвердження на відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) грошове забезпечення цих суддів визначаються Законом України „Про судоустрій і статус суддів“, що діяло у редакції до Закону № XXX, тобто до припинення діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов’язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України „Про судоустрій і статус суддів“ в попередній редакції.