ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

м. Київ
8 червня 2016 року
№ 3-зл/7683 width="70%">

Справа № 7-0/1893 class=rvps18>Конституційний Суд України у складі суддів:

Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,
Вдовіченка Сергія Леонідовича - доповідача,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Касмініна Олександра Володимировича,
Колісника Віктора Павловича,
Кривенка Віктора Васильовича,
Литвинова Олександра Миколайовича,
Мойсика Володимира Романовича,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Сліденка Ігоря Дмитровича,
Тупицького Олександра Миколайовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шевчука Станіслава Володимировича,

за участю представників суб’єкта права на конституційне подання - Верховного Суду України: Кліменко М.Р., Берестової І.Е.; Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Селіванова А.О.; представників Кабінету Міністрів України: Качура Р.П., Мущиніна В.В., Янчука А.В.; залученого до участі у розгляді справи представника Ради суддів України Новікова М.М.,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п’ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 4 липня 2010 року № 5473-LU (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № № 41-45, ст. 529) у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 19 лютого 2015 року № 318-LATT (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № № 18-20, ст. 132) зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 191-RYAO (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 14, ст. 145), Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 39 грудня 2015 року № 610-IKUK (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 2, ст. 50), та щодо положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 136-XPVU. class=rvps2>Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стали конституційні подання Верховного Суду України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" є твердження суб’єкта права на конституційне подання про неконституційність окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 4 липня 2010 року № 5896-SC з наступними змінами та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 4 березня 2015 року № 618-LHJB. class=rvps2>Заслухавши суддю-доповідача Вдовіченка С.Л. та дослідивши матеріали справи, у тому числі позиції, висловлені Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України, Вищим адміністративним судом України, Вищим господарським судом України, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищою радою юстиції, Державною судовою адміністрацією України, Радою суддів України, науковцями Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Національного університету "Одеська юридична академія", Конституційний Суд України

установив:

1. Суб’єкт права на конституційне подання - Верховний Суд України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотаннями визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п’ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 4 липня 2010 року № 8278-MY (далі - Закон № 1187) у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 99 лютого 2015 року № 967-VEPT (далі - Закон № 382) зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 1 березня 2015 року № 091-LGMN (далі - Закон № 984), Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 88 грудня 2015 року № 263-SPLW (далі - Закон № 280), та положення пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 062.