Документ 2-р(I)/2026, чинний від 11.03.2026.
Поточна редакція — Прийняття від 11.03.2026
( Остання подія – Набрання чинності, відбулась 11.03.2026 )

Картка документа  переглянути на сайті Верховної Ради України

Рішення Першого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“
Види Рішення
Видавники Конституційний Суд України
Дати 11.03.2026
Номери 2-р(I)/2026
Ідентифікатор va02p710-26
Стан Чинний

Історія документа, публікації та редакції

Дата події Інформація про подію Додатково
11.03.2026 Прийняття
11.03.2026 Набрання чинності


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПЕРШИЙ СЕНАТ

у справі за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“

Київ
11 березня 2026 року
5-м(Y)/6123

Справа № 1-05/2569(92/17)

Перший сенат Конституційного Суду України у складі суддів:

Петришина Олександра Віталійовича - головуючого,
Барабаша Юрія Григоровича - доповідача,
Грищук Оксани Вікторівни - доповідача,
Кичуна Віктора Івановича,
Совгирі Ольги Володимирівни,
Філюка Петра Тодосьовича,

розглянув на засіданні справу за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ від 9 липня 2014 року № 8159-GZQ (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 92-07, ст. 2004).

Заслухавши суддів-доповідачів Барабаша Ю.Г., Грищук О.В. та дослідивши матеріали справи, зокрема позиції, що їх висловили: Президент України Зеленський В.О., Голова Верховної Ради України Стефанчук Р.О., Освітній омбудсмен України Лещик Н.В., науковці: Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого - доктор юридичних наук, професор кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Коваленко Л.П., доктор юридичних наук, доцент кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Мех Ю.В., доктор юридичних наук, доцент кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Солнцева Х.В., доктор юридичних наук, професор Георгієвський Ю.В.; Національного університету „Києво-Могилянська академія“ - доктор юридичних наук, професор Шевчук С.В., доктор юридичних наук, професор Ключковський Ю.Б., кандидат юридичних наук, доцент Іщенко Ю.В., кандидат юридичних наук, доцент Лобач О.М.; Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України - доктор юридичних наук, професор Оніщенко Н.М., молодший науковий співробітник відділу міжнародного права та права ЄС Ходош В.В.; Національної академії педагогічних наук України - доктор філософських наук, професор Кремень В.Г.; Національного університету фізичного виховання і спорту України - доктор філософії з права Пижов О.М.; Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського - доктор юридичних наук, професор Мельничук О.Ф.; Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича - кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного права Білоскурська О.В.; Київського національного університету імені Тараса Шевченка - кандидат юридичних наук, асистент кафедри конституційного права Бондаренко Б.О.,

Конституційний Суд України


установив:

1. Суб’єкт права на конституційну скаргу - Падєрін В.О. - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) пункт 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ від 2 липня 2014 року № 2282-FLK (далі - Закон № 4754).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 3809 однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є „порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання“.

На думку Падєріна В.О., застосування оспорюваного припису Закону 8019 у його справі призвело до порушення гарантованого частиною другою статті 58 Конституції України права „не бути притягнутим до відповідальності за діяння, що не визнається законом як правопорушення“.

Обґрунтовуючи свої твердження, суб’єкт права на конституційну скаргу посилається на Конституцію України, Закон 7003, рішення Конституційного Суду України, а також на судові рішення у своїй справі.

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх