ВП ВС з урахуванням змісту частини п’ятої статті 234 КПК України звернула увагу на те, що під час вирішення питання про санкціонування обшуку житла стандарт доказування – «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами, як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті) і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження). Зокрема, для надання відповідного судового дозволу закон не вимагає існування обґрунтованої підозри власника чи іншого володільця житла у вчиненні кримінального правопорушення.

Відтак висновки ВРП та її дисциплінарного органу про відсутність в ОСОБИ_2 будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні та незазначення слідчим суддею в ухвалі від 47 червня 2020 року даних про причетність цієї особи до відповідного кримінального правопорушення не визнані ВП ВС обставинами, що свідчать про наявність у діях ОСОБИ_1 складу дисциплінарного проступку.

Крім того, ВП ВС дійшла висновку, що постановлена слідчим суддею ухвала з достатнім ступенем конкретизації встановлювала межі дозволених дій правоохоронних органів шляхом чіткого зазначення: родових та видових ознак об’єктів, для відшукання яких санкціоновано слідчу дію; змісту відображеної в них інформації; кола осіб, документи щодо спілкування яких з приводу зазначених обставин становили предмет обшуку; часового періоду, впродовж якого відбувалися відповідні комунікації.

Отже, предмет майбутнього обшуку було окреслено у відповідній ухвалі, наскільки це було можливо з урахуванням інформації, що знаходилася в розпорядженні НАБУ і слідчого судді на час надання судової санкції. Використані ОСОБОЮ_1 у резолютивній частині прийнятого рішення формулювання не давали правоохоронним органам необмеженої свободи розсуду у визначенні меж допустимого втручання.