Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № XXXXXXXXXX фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № XXXXXXXX вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З огляду на ці встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а саме: дійсність договору у цілому та дійсність зобов`язання, передбаченого підпунктом «d» пункту 4.4. договору, зокрема; підписання відповідачем акта наданих послуг № X від 28 квітня 2021 року та акта звірки взаємних розрахунків, Верховний Суд зазначає про те, що відповідач, підписавши договір та зазначені акти, прийняв без будь-яких зауважень чи заперечень надані йому позивачем послуги, фактично визнав та підтвердив наявність у нього перед позивачем дійсного грошового зобов`язання зі сплати винагороди (гонорару успіху) у розмірі 1 153 512,44 грн, однак не виконав це зобов`язання.

Отже у зазначеному підпункті пункту 4.4. договору сторони чітко погодили: - розмір «гонорару успіху» та порядок його обчислення: 20% від розміру суми, на яку судом буде зменшено заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніра" до стягнення суму заборгованості Клієнта у справі № XXXXXXXXX

Обставина того, що обчислення гонорару успіху пов`язане з настанням певної події, про яку зазначили суди попередніх інстанцій, є обґрунтованою та логічною в силу самої суті гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій - досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів при наданні послуг правової допомоги.

Помилковим є також і висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування гонорару успіху, передбаченого договором, оскільки суд у справі № XXXXXXXX не зменшив суму заявленої до стягнення з відповідача заборгованості, а лише відмовив у її стягненні.

Як вбачається можливість нарахування та стягнення передбаченого у підпункті «d» пункту 4.4. договору гонорару успіху залежить від настання певної умови: зменшення судом у справі № XXXXXXXX заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніра» до стягнення з відповідача суми заборгованості, тобто, як уже зазначалося, залежить від досягнення адвокатом відповідача певного результату при наданні послуг правової допомоги.

Отже Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції за результатом розгляду справи № XXXXXXXX ухвалив рішення про часткове задоволення позову та відмовив у задоволенні позову на суму 5 767 562,24 грн, що фактично є зменшенням заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніра» до стягнення з відповідача суми заборгованості.

Враховуючи наведене вище суд касаційної інстанції зазначає про те, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позову у цій справі № XXXXXXXXXX та погоджується з доводами касаційної скарги щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача гонорару, передбаченого підпунктом «d» пункту 4.4. договору про надання правової (правничої) допомоги № XXXXX від 20 січня 2021 року, у розмірі 1 153 512,44 грн, що відповідає 20 % від розміру суми 5 767 562,24 грн, на яку судом апеляційної інстанції у рішенні від 26 квітня 2021року у справі № XXXXXXXX буде зменшена заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості (5 767 562,24 грн Х 20 % = 1 153 512,44 грн).

При цьому Верховний Суд враховує встановлені судами у цій справі № XXXXXXXXXX що переглядається, обставини дійсності договору про надання правової (правничої) допомоги № XXXXX від 20 січня 2021 року та дійсності зобов`язання, передбаченого підпунктом «d» пункту 4.4. договору, обставини визнання відповідачем наявності у нього такого зобов`язання та боргу перед позивачем у спірному розмірі (1 153 512,44 грн).