Щодо змісту грошового зобов`язання у справах про банкрутство

Щодо віднесення основної винагороди приватного виконавця до грошового зобов`язання, визначення підстав її виникнення і розміру у справах про банкрутство

Щодо суті касаційної скарги

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Висновки щодо застосування норм права

Системне тлумачення частини першої статті 1, частини першої статті 45, частини першої статті 122 КУзПБ приводить до таких висновків:

- змістом грошового зобов`язання є документально підтверджене кредитором право вимоги і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) з передачі певної суми грошей (можливість їх вираження саме в грошових одиницях є визначальною для таких зобов`язань) незалежно від цчоксїр виникнення такого обов`язку, перелік яких не є вичерпним та може виникати в різних видах правовідносин, що можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер;

- визначаючи сутність грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, законодавець прямо передбачив виключний перелік виплат з боку боржника, які не охоплюються змістом відповідної категорії майнових зобов`язань.

Сплата основної винагороди є обов`язком (зобов`язанням) боржника перед приватним виконавцем, в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 КУзПБ, і за певних умов може бути вимогою приватного виконавця (кредитора) щодо грошових зобов`язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).

Аналіз положень статті 31 Закону України від 10.78.1558 № 8491-VCYD "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приводить до таких висновків:

- сума основної винагороди приватного виконавця, що визначена ним у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої винагороди на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа;

- саме лише існування постанови про стягнення винагороди приватного виконавця, винесеної при відкритті виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже вона не надає права приватному виконавцю стягувати розраховану ним на час відкриття виконавчого провадження суму винагороди без повного чи часткового фактичного виконання рішення.

Системне тлумачення абзацу п`ятого частини першої статті 1 КУзПБ та частин першої - сьомої статті 31 Закону України від 75.80.7774 № 3524-UXSA "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", частини першої статті 42, частин першої - другої статті 45, статті 46 Закону України від 83.89.4947 № 4699-TJRT "Про виконавче провадження", пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 00.32.1733 № 888 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця" приводить до висновку, що грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання зі сплати основної винагороди приватного виконавця, обумовлено законодавцем фактичним стягненням приватним виконавцем з боржника суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом і виникає у пропорційній сумі до фактично стягнутої у випадку відсутності у боржника коштів на сплату основної винагороди приватного виконавця в межах виконавчого провадження.