Щодо обов`язковості судових рішень, ухвалених в інших справах

Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що висновки судів, зроблені за результатами розгляду справ № XXXXXXXXXX та № XXXXXXXXXXXX щодо припинення боргу та втрати права ПАТ «Український професійний банк» на стягнення заборгованості є обставинами справи. Такі висновки є правовою оцінкою цих обставин.

Велика Палата Верховного Суду вважає неприпустимим повторний розгляд справи, вже вирішеної судом, на тій підставі, що позивач відступив право вимоги, про примусове задоволення якої він просив суд, за позовом особи, якій право вимоги відступлене чи то самим позивачем, чи то шляхом вчинення ланцюгу відступлень прав вимоги.

Право іпотеки є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує. Тому в разі неможливості задоволення вимоги (зокрема, у зв`язку з відмовою судом у стягненні суми боргу) є неможливим і звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо вимог про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону

Торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Щодо неможливості вчинення державним реєстратором дій, спрямованих на позбавлення позивача права власності на майно

Вчинення державної реєстрації права власності на майно позивача шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (стаття 37 Закону «Про іпотеку») або шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону «Про іпотеку») можливе лише за заявою іпотекодержателя, тобто особи, за якою зареєстроване право іпотеки на це майно.