Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги та врахувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № XXXXXXXXX від 30.09.2022 у справі № XXXXXXXXXXXX від 03.10.2022 у справі № XXXXXXXXXXX ухвалених вже після подання касаційної скарги у справі № XXXXXXXXXXX зокрема щодо застосування положень статей 254, 264 Господарського процесуального кодексу України стосовно обов`язку суду апеляційної інстанції у разі оскарження судового рішення незалученою до участі у справі особою першочергово дослідити та встановити те, чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним в апеляційному порядку судовим рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Отже, суд апеляційної інстанції насамперед має з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про процесуальний статус такої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Таким чином, зважаючи на викладене та беручи до уваги зазначені норми процесуального законодавства, сталу судову практику, суд апеляційної інстанції, відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради як особи, яка не брала участі у справі (незалученої особи) мав достеменно та першочергово з`ясувати чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків такої особи та яких саме, і лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про її процесуальний статус - залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, або ж закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи, чого проте апеляційним господарським судом у наведеному випадку в порушення вимог процесуального законодавства зроблено не було; висновки щодо застосування вказаних норм процесуального права у подібних правовідносинах, викладені у перелічених вище постановах Верховного Суду, судом апеляційної інстанції, як то передбачено частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, помилково ураховані не були.

Як свідчить зміст оскарженої у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд взагалі проігнорував питання встановлення наявності чи відсутності порушення судовим рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків незалученої до участі у справі особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, не надав жодної оцінки доводам такої особи, наведеним у апеляційній скарзі на обґрунтування порушення її прав рішенням суду першої інстанції, а отже, не дослідив та не встановив наявності чи відсутності у апелянта у наведеному випадку права на апеляційне оскарження судового рішення відповідно до положень статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Всупереч зазначених положень процесуального законодавства, якими врегульовано алгоритм дії суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, апеляційний господарський суд не з`ясував того, яким чином оскаржуване апелянтом судове рішення безпосередньо впливає на його права, інтереси та обов`язки, та, відповідно, не дослідив їх конкретного обсягу, наявності правового зв`язку між ними та оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, а отже, передчасно здійснив апеляційний перегляд справи по суті за апеляційною скаргою такої особи.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення суду першої інстанції по суті без мотивованого вирішення питання про право особи, яка не брала участі у справі, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не аналізує та не досліджує висновки суду щодо суті спору (зокрема щодо наявності чи відсутності правових підстав для стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, 3 % річних, неустойки за неповернення майна з оренди), та відповідно, не надає оцінки доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права, а саме незастосування судом апеляційної інстанції положень статті 795 Цивільного кодексу України.