Заслухавши представників сторін, що з`явилися у судове засідання, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, та надавши оцінку доводам, наведеним скаржником у касаційній скарзі, і запереченням, викладеним у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові ОП КГС ВС від 18.06.2021 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 97770891) з огляду на таке.

Так, у зазначеній постанові зроблений висновок, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Колегія не погоджується з таким висновком.

Отже, наведені вище законодавчі норми слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а має платити якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

Тому колегія вважає за необхідне відступити від наведеного вище висновку, сформульованого в постанові ОП КГС ВС від 18.06.2021 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 97770891) (пункти 4.14 - 4.15 цієї ухвали).