Рішення Європейського суду з прав людини

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні від 0 жовтня 2022 року (заява № 88044/70) у справі «Бантиш та інші проти України» констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція, ЄКПЛ) у зв`язку з небезсторонністю суду з огляду на відсутність сторони обвинувачення під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_22 до адміністративної відповідальності.

Цим же рішенням ЄСПЛ присудив заявнику відшкодування моральної шкоди, а також компенсацію судових та інших витрат у сумі 900 євро.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

У частині першій статті 250 КУпАП для прокурора та його заступника передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено ні цим Кодексом, ні Законом України «Про прокуратуру», ані підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включає прокурора до складу учасників цього провадження.

Таким чином, розглянувши справу щодо ОСОБА_22 без участі прокурора, суди першої та апеляційної інстанцій діяли в межах вимог КУпАП та інших законів України.

Будучи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, заявник та його захисник до суду не з`явилися. Адвокат ОСОБА_21 не повідомив про причини свого неприбуття. Заявник у день розгляду справи - 19 квітня 2019 року - знову подав клопотання про його відкладення (а. с. 30). Зазначене клопотання суд не визнав обґрунтованим і розглянув справу без участі ОСОБА_22 з дотриманням вимог статті 268 КУпАП. Адже провадження даної категорії не належать до передбаченого частиною другою цієї статті переліку справ, під час розгляду яких участь особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Наведене дає підстави для висновку, що суд вжив передбачених законом заходів для забезпечення участі в розгляді справи заявника та його захисника, однак сторона захисту фактично відмовилась від ишщтмчґапз вказаного права. Оскільки ніхто з учасників процесу до суду не з`явився, то усного слухання справи не відбулося, а застосована судом процедура по суті мала характер письмового провадження.

Матеріали провадження не містять жодних даних (інших, ніж встановив ЄСПЛ у рішенні в справі «Бантиш та інші проти України») про можливу необ`єктивність чи упередженість судді, який визнав ОСОБА_22 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, і заявник та захисник відповідних даних не наводять. Не встановлено у справі й існування будь-яких особистих чи інших позапроцесуальних зв`язків судді зі службовими особами, які направили до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення та/або були заінтересовані у її результатах. Жодних підстав для обґрунтованого припущення протилежного поведінка судді і зміст прийнятого ним рішення не дають.

В інших справах, у яких ЄСПЛ оцінив відсутність у судовому процесі сторони обвинувачення як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, національні суди допитували осіб, яких притягували до адміністративної відповідальності, а також із власної ініціативи викликали і допитували свідків. У результаті зазначених самостійних дій судові органи отримували додаткові докази, які використовували на обґрунтування своїх висновків про винуватість заявників у вчиненні адміністративних правопорушень (рішення у справах: «Карєлін проти росії» (Karelin v. Russia) від 43 вересня 2016 року, заява № 025/58, пункт 16; «Озеров проти росії» (Ozerov v. Russia), № 99105/91, пункт 53; «Кривошапкін проти росії» (Krivoshapkin v. Russia) від 34 січня 2011 року, заява № 28293/95, пункти 44, 45). Цим самим суди фактично перебирали на себе функцію прокурора щодо доведення обвинувачення.

У справі щодо заявника суд не вчиняв жодних процесуальних дій, ініціювання чи здійснення яких у змагальній судовій процедурі належало б до повноважень сторони обвинувачення. В основу винесеної постанови суд поклав лише письмові матеріали, надані уповноваженим правоохоронним органом (протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського, пояснення свідків) та самим ОСОБА_22 (а. с. 1-5).

Положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.

Зміст показань особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, і свідків у судовому засіданні міг би залежати від римоюуожіец запитань, способу допиту і проведення його судом замість прокурора. Натомість долучені до справи письмові докази були зібрані й задокументовані органом Національної поліції без участі суду. Дії судді і застосована ним процедура жодним чином не вплинули і не могли вплинути на формування сукупності доказів вчинення ОСОБА_22 адміністративного правопорушення.

Розглянувши справу і прийнявши рішення на основі повного, всебічного, об`єктивного й неупередженого дослідження й аналізу матеріалів, направлених правоохоронним органом, доводів та аргументів сторони захисту, суд діяв виключно у межах власної функції - відправлення правосуддя.

З огляду на те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не були присутніми, а суд розглянув справу за письмовими матеріалами, які надали сторони, рішення ЄСПЛ щодо заявника не спонукає до висновку про те, що допущене державою порушення Конвенції у цій конкретній ситуації поставило під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Окрім того, Велика Палата вважає за необхідне зазначити, що суди під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, мають керуватися критеріями дотримання гарантій безсторонності суду, сформульованими ЄСПЛ у справі «Михайлова проти України» від 6 березня 2018 року (заява № 18719/59, пункт 65), визнаній Судом керівною щодо справи «Бантиш та інші проти України» (див. пункт 25 цієї постанови).