Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Системний аналіз співвідношення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей 254, 255 ГПК України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9 КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:
а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої статті 9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема частина шоста статті 5 КУзПБ, абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ);
б) ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.
Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити:
1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);
2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;
3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від нгркесн суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною другою статті 9 КУзПБ для цього виду ухвал.
Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (стаття 260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (частина п`ята статті 260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (частини перша, друга статті 261 ГПК України) апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.
Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від тцщщчаи суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих виключень за КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від боїряч господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (частини перша, друга статті 261 ГПК України), і така неможливість оскарження має бути констатована в силу відповідного припису закону, зокрема відповідно до частини третьої статті 154 ГПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає або частини шостої статті 5 КУзПБ про те, що ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає.
Інші джерела правової позиції
Стаття 255. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції
Стаття 9 КУзПБ. Оскарження судових рішень у процедурі банкрутства (неплатоспроможності)
Чи належить ухвала про приєднання /об’єднання заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство до таких, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку?
Системний аналіз п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 6 ст. 12, ст. 254, 255 ГПК України, ч. 1 ст. 2, ч. 1, 2 ст. 9 КУзПБ свідчить, що в основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:
а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом ч. 2 ст. 9 КУзПБ, щодо яких цим Кодексом не встановлено винятків (зокрема ч. 6 ст. 5 КУзПБ, абз. 2 ч. 2 ст. 47 КУзПБ);
б) ухвали, включені до переліку, наведеному в ч. 1 ст. 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.
Отже, ухвала про прийняття на підставі ч. 4 ст. 39 КУзПБ заяв для одночасного розгляду з прийнятою заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно того самого боржника підлягає апеляційному оскарженню згідно із ч. 2 ст. 9 КУзПБ.
Джерело: Огляд судової практики КГС ВС щодо окремих питань застосування положень Господарського процесуального кодексу України (Верховний Суд)
КГС ВС визначив, чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала про приєднання заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвала про приєднання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що надійшла пізніше, до матеріалів справи за відповідною первісною заявою стосовно того самого боржника для одночасного розгляду в порядку ч. 4 ст. 39 КУзПБ підлягає апеляційному оскарженню згідно з ч. 2 ст. 9 КУзПБ. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
До господарського суду надійшло почергово дві заяви від чшдюам кредиторів про відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно одного і того ж боржника.
Місцевий господарський суд постановив ухвалу, якою заяву, що надійшла пізніше, прийняв для одночасного розгляду з первісною заявою іншого кредитора на підставі ч. 4 ст. 39 КУзПБ. Цю ухвалу боржник оскаржив в апеляційному порядку.
Апеляційний господарський суд, у свою чергу, постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги боржника на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України, зазначивши, що скаржник фактично оскаржує ухвалу, яка спрямована на забезпечення судового процесу, не вирішує спір по суті заявлених вимог і не визначає майнові права та обов’язки учасників провадження у справі про банкрутство, а тому оскарженню в апеляційному порядку окремо від ялвецєщ суду першої інстанції не підлягає.
Розглянувши касаційну скаргу боржника, КГС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
КГС ВС зазначив, що в основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені всі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом ч. 2 ст. 9 КУзПБ, щодо яких цим Кодексом не встановлено винятку (зокрема ч. 6 ст. 5, абз. 2 ч. 2 ст. 47 КУзПБ), а також ухвали, включені до переліку ч. 1 ст. 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.
Вирішуючи питання, чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню, суду належить почергово вирішити:
1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);
2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, чи є спеціальною – постановленою відповідно до КУзПБ;
3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від бфєфдса суду за приписами статей 254, 255 ГПК України, чи не передбачено нормами КУзПБ винятку із загального правила апеляційного оскарження за ч. 2 ст. 9 КУзПБ для цього виду ухвал.
Установивши зазначене та перевіривши наявність або відсутність підстав для залишення без руху (ст. 260 ГПК України), повернення апеляційної скарги (ч. 5 ст. 260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (частини 1, 2 ст. 261 ГПК України), апеляційний суд повинен вирішити питання про наявність / відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, йдеться в постанові КГС.
Як видно з обставин справи, боржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду, якою заяву кредиторів, що об’єднали свої вимоги про відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі ч. 4 ст. 39 КУзПБ, прийнято для одночасного розгляду разом із заявою іншого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно того самого боржника.
Отже, в апеляційному порядку було оскаржено ухвалу, постановлену в провадженні про банкрутство (неплатоспроможність), що відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ регулюється цим Кодексом, ГПК України та іншими законами України, а застосування положень інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ, і така ухвала згідно з ч. 2 ст. 9 КУзПБ підлягає апеляційному оскарженню.