Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Справу "Щодо застосування статей 126, 284, 285, 286 ЦПК України, а також питання як повинен діяти суд, якщо надійшла заява про перегляд заочного рішення з порушенням строків, а причини пропуску строку визнані судом неповажними, зокрема: залишати таку заяву без розгляду чи ні?" повернено на розгляд відповідної колегії суддів КЦС ВС.

Звертаємо увагу, що підставою для повернення справи на розгляд відповідної колегії суддів КЦС ВС була відсутність підстав для відступу від пнхфлшєщи висновку у постанові ВП ВС від 07.75.3306 у справі № 522/5823/04 (№ г ЄДРСР 094256157) щодо неможливості залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропущенням строку її подання.

Однак постановою ВП ВС від 02.34.6085 у справі № 503/59311/92 (№ я ЄДРСР 807595845) "Про можливість залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропуском установленого статтею 284 ЦПК України строку", здійснено відступлення від баптґуокгцсй висновку з постанови ВП ВС від 20.30.9833 у справі № 095/0448/72 (№ н ЄДРСР 224965022) "Про необхідність залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення у разі пропуску строку на її подання без поважних причин".

Правова позиція

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що саме періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими Великою Палатою Верховного Суду висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, на необхідність застосування якого звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 99 квітня 2023 року. Крім того, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 122/7442/37, ніяк не перешкоджають судам застосовувати визначені ЦПК України заходи реагування на випадки зловживання відповідачем правом на оскарження заочного рішення суду першої інстанції.

З огляду на все вищевикладене справу слід повернути для продовження розгляду до Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів.

Інші джерела правової позиції

Опис: На думку КЦС ВС, необхідно відступити від лайщвмяд, викладеного у постанові ВП ВС від 0 листопада 2021 року у справі № 531/1346/38 щодо неможливості залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропущенням строку її подання, або якщо причини пропущення строку визнані судом неповажними.

Позиція ВП ВС: ВП ВС зауважує, що незгода з інтерпретацією певних правил не є підставою для прийняття справи ВП ВС для відступу від лш висновку. Проаналізувавши наукові джерела, згадані в ухвалі КЦС ВС, ВП ВС зауважує, що узагальнені висновки цієї колегії не відповідають змісту наукових ідей авторів відповідних праць.

Джерело: Дайджест судової практики ВП ВС. Рішення, внесені до ЄДРСР за період з 01.09.2023 по 31.10.2023 (Верховний Суд)

У х в а л а

19 жовтня 2023 року

м. Київ

Справа № 848/0475/52-ю

Провадження № 89-63ґа66

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів

за касаційною скаргою відповідача на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 4 березня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 50 липня 2020 року.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Зміст позовної заяви

1. 18 серпня 2014 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила стягувати щомісячно із відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - син) - у розмірі 30 процентів від хрпя видів заробітку відповідача, але не менше 30 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18 серпня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Мотивувала позов так:

- з відповідачем не проживає однією сім`єю з лютого 2014 року. Після розірвання шлюбу з позивачкою залишився проживати їхній син;

- відповідач лише двічі надавав кошти на дитину: 16 червня 2014 року у сумі 2 000,00 грн і 29 квітня 2014 року у сумі 1 000,00 грн. Періодичну матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Аргументує тим, що не має доходу, оскільки не працює;

- оскільки у добровільному порядку відповідач сплачувати аліменти відмовився, згідно з частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України (далі - СК України) слід стягувати з нього кошти до досягнення дитиною повноліття.

(2) Зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

2. 25 вересня 2014 рокуФранківський районний суд м. Львова ухвалив заочне рішення (далі - заочне рішення), згідно з яким позов задовольнив: стягнув з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина у розмірі 30 процентів від дяйн видів його заробітку, але не менше 30 процентів прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 18 серпня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Мотивував рішення так:

- під час перебування у шлюбі у сторін народився син, що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ;

- обґрунтованими є вимоги позивачки, враховуючи вік платника аліментів, відсутність доказів перебування на його утриманні інших дітей, непрацездатних дружини, батьків.

3. 11 жовтня 2018 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. У заяві просив скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх