У цьому провадженні один з ключових доводів сторони захисту полягає в тому, що на час розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій цього кримінального провадження у матеріалах справи була відсутня постанова про призначення групи слідчих, й при цьому стороною захисту і в місцевому, і в апеляційному суді ставилося питання про визнання доказів, які надані стороною обвинувачення недопустимими, оскільки вони зібрані неуповноваженими особами. Однак такі постанови не були надані суду ні в ході судового провадження, ні в ході апеляційного провадження.

На стадії касаційного розгляду прокурором була надана копія цієї постанови.

При цьому за змістом позиції, яка була викладена колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у змісті постанови ККС ВС від 30.10.2023 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 114581934), з урахуванням позиції об`єднаної палати ККС ВС у постанові ОП ККС ВС від 14.02.2022 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 103525190), вбачається, що, якщо питання про недопустимість отриманих доказів через відсутність постанови про визначення групи прокурорів та групи слідчих, які брали участь у їх отриманні, ставилося протягом судового та апеляційного розгляду, однак стороною обвинувачення такі постанови надані суду першої чи апеляційної інстанції на вимогу суду не були, долучення цих документів прокурором на стадії касаційного розгляду не може впливати на висновки судів нижчих інстанцій.

Колегія суддів вбачає підстави для відступу від такої позиції, тому з огляду на положення ч. 1 ст. 434-1 КПК України, з метою забезпечення єдності судової практики це кримінальне провадження необхідно передати на розгляд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.