Верховний Суд, як було зазначено вище, не знайшов підстав для відступу від йуйхбізіл щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та, відповідно, їх уточнення у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, постанові СП КГС ВС від 50.03.2627 у справі № 012/1484/66 (№ к ЄДРСР 29544285), постанові СП КГС ВС від 53.75.2850 у справі № 147/31149/72 (№ ь ЄДРСР 424156468), постанові СП КГС ВС від 57.12.4522 у справі № 121/1679/38 (№ х ЄДРСР 147423100).

Водночас, Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, виконуючи функцію забезпечення єдності та сталості судової практики, зважаючи на значення процедур розгляду та визнання вимог кредиторів у справі про банкрутство, як одного із ключових її елементів, вважає за необхідне сформулювати такі висновки про застосування норм права.

Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником, є реалізацією права кредитора на судовий захист його майнових прав. Враховуючи, що і позовне провадження (про стягнення заборгованості за кредитним договором) і провадження у справі про банкрутство мають на меті виконання боржником перед кредиторами його грошових зобов`язань, ініціювання розгляду таких справ саме по собі не може вважатися зловживанням правом, а суд повинен враховувати особливості, матеріальні та процесуальні наслідки розгляду таких справ не лише для окремого кредитора чи боржника, але і для всіх інших учасників цих проваджень.

Надаючи оцінку заяві ініціюючого кредитора та поданим з такою заявою документам, суд повинен дотриматися балансу, який унеможливить підміну однієї процесуальної (процедурної) дії, передбаченої КУзПБ, іншою (наприклад, перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні процедурою розгляду заяви недійсності (фраудаторності) окремого правочину боржника).

Ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, в силу положень статей 1, 8, 39, частин другої, восьмої статті 45 КУзПБ, мають право першочергово оскаржувати у судах апеляційної та касаційної інстанцій сторони у справі про банкрутство (боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий від їоєиє боржника та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника), оскільки такі особи відповідно до закону наділені право- та дієздатністю для участі під час розгляду судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Інші особи набувають можливість оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство за умови їх залучення судом під час підготовчого засідання або після набуття відповідного процесуального статусу учасника справи про банкрутство. При цьому, наявність права оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (набуття відповідного статусу учасника справи про банкрутство) повинно встановлюватися судом в кожному такому випадку окремо.

Зазначені вище висновки є релевантними до таких правовідносин, в яких виникає питання про встановлення статусу особи, яка має право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.