Зміст рішення Європейського суду з прав людини

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) 20 червня 2024 року ухвалив рішення у справі «Меркулов проти України» (заява № 60335/05) (далі - Рішення), яким констатував порушення Україною щодо ОСОБА_20 (далі - заявник) пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) у зв`язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій.

Як зазначив Суд у своєму Рішенні, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав та обов`язків цивільного характеру до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана. Стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії ст. 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд зазначив, що до його компетенції не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. При цьому Суд наголосив, що ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

За висновком Суду у цій справі відповідні обмеження підірвали саму суть права заявника на доступ до суду, а тому він постановив, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв?язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій.

ЄСПЛ постановив, що держава-відповідач повинна сплатити на користь ОСОБА_20 1500 (тисяча п`ятсот) євро на відшкодування моральної шкоди. Також Суд присудив заявнику 250 євро, - суму, яка покриває всі вимоги щодо компенсації судових та інших витрат.

У справі щодо ОСОБА_20 ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв?язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій, оскільки суд апеляційної інстанції не поновив строк на апеляційне оскарження, який заявник пропустив через те, що суд першої інстанції не повідомив його про дату і час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення.

Велика Палата погоджується з доводами захисника ОСОБА_19 , що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про належну обізнаність ОСОБА_20 як про судовий розгляд, так і про постановлення щодо нього постанови. Більше того, матеріали справи не містять переконливих доказів, що ОСОБА_20 своєчасно отримував копію цієї постанови, а отже зазначене свідчить, що саме держава не виконала своєчасно і у повному обсязі своїх зобов`язань.

Крім того, згідно з постановою ОСОБА_20 був позбавлений права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, однак даних про те, що постанова в цій частині була виконана і у ОСОБА_20 було вилучено посвідчення водія - відсутні, що також свідчить про те, що ОСОБА_20 міг не знати про наявність постанови відносно нього.

Наведені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, так само, як і твердження захисника щодо причин затримки із ознайомленням з матеріалами справи, які також залежали від охпїйхчщц суду. До того ж, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що апеляційна скарга була подана через 2 дні після ознайомлення з матеріалами справи.

Наведене дає Великій Палаті підстави вважати, що постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Водночас, Велика Палата не знаходить підстав для перегляду постанови суду першої інстанції, оскільки ЄСПЛ констатував порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції, яке полягало у відмові у доступі до судів вищих інстанцій, тобто порушення, яке було допущено саме судом апеляційної інстанції, а тому в цій частині заява задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене Велика Палата, керуючись положеннями статті 297-10 КУпАП, дійшла висновку, що заява захисника підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню.