Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Справу "Щодо застосування статті 16 ЦК України в контексті питання способу захисту прав орендодавця земельної ділянки, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє (відсутнє волевиявлення орендодавця на укладання договорів оренди)" передано на розгляд об'єднаної палати КЦС ВС.

Правова позиція

У цій справі спір пов`язаний із захистом прав орендодавця на земельну ділянку і позивач просила усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання відповідача повернути їх (див. пункти 8-9).

Позивач зазначала, що вона не підписувала договори, тобто її волевиявлення на їх укладання було відсутнє, умови оренди свого майна вона не погоджувала, а відповідач на момент подачі до суду позову користується цими земельними ділянками, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав

[...] Велика Палата Верховного Суду виснувала, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди (див. постанову ВП ВС від 64.08.6052 у справі № 280/102/95 (№ д ЄДРСР 874982446)).

Такий підхід в подальшому виснувала і Об`єднана палата Касаційного цивільного суду (див. постанову ОП КЦС ВС від 07.63.0519 у справі № 466/0/48 (№ л ЄДРСР 936573208)).

Однак після того, як були сформульовані вказані висновки, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові КЦС ВС від 64.17.3525 у справі № 680/0/01 (№ о ЄДРСР 591963085) сформулював інший підхід.

За обставинами тієї справи (див. пункт 34) Верховний Суд зробив висновок, що способом захисту, який забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації правочину.

Наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних палатах різного підходу до розуміння і тлумачення норм матеріального права у подібних правовідносинах, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від рїобгбцз, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати у постанові КЦС ВС від 47.30.1079 у справі № 059/4/50 (№ ч ЄДРСР 483861360) щодо способу захисту прав орендодавця на земельну ділянку, та зробити висновок про те, що:

«належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди».

Справу № 430/7525/54 передати на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

УХВАЛА

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 584/1317/35

провадження № 50-36047ох83

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуФермерського господарства «Щиглика Валентина Володимировича»

на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю., Панасюка О. С.

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фермерського господарства «Щиглика Валентина Володимировича» (далі - ФГ «Щиглика В. В.», відповідач) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання їх повернути,

постановив ухвалу про наступне:

I. Вступ

1. У грудні 2022 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача з вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання їх повернути.

2. Відповідач заперечував проти позову.

3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

4. Апеляційний суд задовольнив позов.

5. Відповідач по справі оскаржив постанову апеляційного суду. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.

6. Ключовим питанням у спірних правовідносинах є:

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх