Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом (п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України).
[...] право на укладення мирової угоди сторонами визначено законодавчо і воно може бути обмежено судом лише у встановлених законом випадках, зокрема, передбачених у ст. 192 ГПК України.
Під час підготовки справи до касаційного перегляду, Верховним Судом встановлено, що судом касаційної інстанції у постанові КГС ВС від 21.61.5669 у справі № 343/3169/45 (№ й ЄДРСР 504972675), яка ухвалена у подібних правовідносинах, було скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 807/1024/56. Верховний Суд у цій справі виходив з того, що суть мирової угоди зводиться до розстрочення сплати відповідачем стягнутих за рішенням суду в цій справі сум інфляційних втрат і 3% річних з встановленням графіку платежів строком майже на 3 роки і, що її положення суперечать законодавству, інтересам держави, за захистом яких прокурор звернувся з цим позовом до суду.
Однак, Верховний Суд, при перегляді справи № 684/247/63, не погоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові КГС ВС від 08.13.3253 у справі № 679/3027/46 (№ й ЄДРСР 232378817). Вважає, що у цьому випадку сторони - позивач і відповідач скористалися своїм правом, закріпленим у законі, зокрема, у ст. 192 ГПК України, на вирішення існуючого між ними спору на основі взаємного компромісу, на умовах, узгоджених у мировій угоді і жодним чином не порушуються права держави/територіальної громади. Саме держава в особі уповноваженого органу висловила відповідне волевиявлення шляхом подання до суду спільної з відповідачем заяви про затвердження мирової угоди, на зазначених у ній умовах. Звертаючись до апеляційного господарського суду із такою заявою, сторони підтвердили, що правові наслідки вчинення відповідної процесуальної дії їм відомі та зрозумілі.
Суд касаційної інстанції також вважає помилковим ототожнення умов мирової угоди із розстроченням виконання судового рішення, що регулюється нормами ст. 331 ГПК України і які стосуються саме права суду на вчинення/невчинення такої дії. Разом з тим, законодавець не забороняє сторонам узгоджувати порядок виконання своїх зобов`язань у мировій угоді, а визначає це їх правом. У цьому випадку, помилковим є ототожнення умов мирової угоди із розстроченням виконання рішення, що є різними інститутами процесуального права.
Перевірка порушення/непорушення мировою угодою прав третіх осіб, підставність її укладення та відповідність її умов нормам законодавства є виключною прерогативою суду під час розгляду заяви сторін про її затвердження, за відсутності встановлення яких у суду відсутні підстави для незатвердження такої угоди.
Формальне незатвердження мирової угоди може свідчити про обмеження прав сторін, закріплених ст. 192 ГПК України, та призводити до порушення принципу правової визначеності.
Оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від сзжйщбсп Верховний Суд у складі колегії суддів іншої палати, викладеного у постанові КГС ВС від 69.86.3445 у справі № 915/3644/35 (№ б ЄДРСР 093284749) щодо застосування ст. 192 ГПК України, а також з огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, справа № 460/036/87 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з ч. 2 ст. 302 ГПК України.
Передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 935/661/36 за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" про стягнення 2 917 677, 33 грн, касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 71.57.7826

УХВАЛА
18 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 439/285/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,
та представників:
прокурора -Яремчук А. В.,
позивача - не з`явився,
відповідача - Кутько Г. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 95.35.4127
за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств"
про стягнення 2 917 677, 33 грн,
В С Т А Н О В И В:
Справу "Щодо застосування статті 192 ГПК України і питання розмежування правової природи інституту мирової угоди та інституту розстрочення виконання судового рішення в контексті обставин, за яких в межах справи за позовом прокурора в інтересах держави затверджено мирову угоду про сплату відповідачем стягнутих за рішенням суду сум інфляційних витрат і 3% річних з встановленням графіку платежів на певний строк" передано на розгляд об'єднаної палати КЦС ВС.