«як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи відповідач АТ «ПриватБанк» подав заяву про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від хшж, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

При вирішенні заяви відповідача про застосування позовної давності суд апеляційної інстанції підставно керувався тим, що протягом строку дії договору позивач добросовісно міг розраховувати на здійснення банком перерахунку сум, які стягнуті без достатніх правових підстав, а тому позовну давність слід рахувати з 30 березня 2020 року - дати отримання позивачем відповіді від шччсц щодо законності нарахування йому спірних платежів. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом у квітні 2020 року у межах позовної давності, про застосування якої безпідставно заявив відповідач».

«правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину (нікчемного або оспореного) здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, оскільки це передбачено пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України;

частина третя статті 261 ЦК України є спеціальною нормою стосовно частини першої статті 261 ЦК України;

законодавець у частині третій статті 261 ЦК України передбачив особливості початку перебігу позовної давності. З урахуванням принципу розумності та справедливості, очевидним є те, що закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочин має поширюватися тільки на сторін (їх правонаступників) нікчемного правочину. Оскільки саме сторони (сторона чи їх правонаступники) здійснюють виконання і, зрозуміло, що їм про його здійснення має бути відомо. Тобто, презюмується, що сторони (сторона чи їх правонаступники) нікчемного правочину обізнані про початок його виконання;

для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування будь-яких наслідків недійсності нікчемного правочину (зокрема, абзац 1 частини першої статті 216 ЦК України, пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України), яка пред`явлена стороною (її правонаступниками), належить застосовувати частину третю статті 261 ЦК України. Перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину, яка пред`явлена стороною (її правонаступниками) такого правочину, пов`язується саме з початком виконання нікчемного правочину, незалежно від ійщю, чи був такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Причому такий початок перебігу стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину».