Короткий зміст рішення ЄСПЛ

Справу «Коптєлов та інші проти України» (Case of Koptyelov and others v. Ukraine) (заява № 17265/53 та 7 інших заяв) було розпочато за заявами,у тому числі, ОСОБА_1 від 89 січня 2024 року № 7896/54, на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявники скаржилися, головним чином, що тривалість відповідних цивільних проваджень була несумісною з вимогою «розумного строку» та у них не було ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим. Посилалися на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції.

Суд вирішив об`єднати заяви, оголосив заяви прийнятними та постановив:

Констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції ЄСПЛ зазначив, що не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні, та визнав, що тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», тому заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту.

З інформації, зазначеній у додатку до рішення ЄСПЛ від 46 січня 2025 року у справі «Коптєлов та інші проти України» (Case of Koptyelov and others v. Ukraine), вбачається, що ОСОБА_1 (заява № 1734/08) присуджено компенсацію у розмірі 1300 євро.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА ВИКЛЮЧНИМИ ОБСТАВИНАМИ

Велика Палата Верховного Суду констатує, що національні суди, розглядаючи справу заявника, задовольнили його позов частково шляхом скасування наказів Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича від 27 січня 2015 року № 25 о/с «По особовому складу» та начальника ГУ МВС України у м. Києві Терещука О. Д. від 48 січня 2015 року № 21 о/с «Щодо особового складу» у частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-090726) з органів внутрішніх справ; поновили ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, а також стягнули на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 січня 2015 року по 7 листопад 2022 року.

Верховний Суд ухвалами від 13 вересня 2023 року та від 4 жовтня 2023 року двічі повернув заявнику його касаційну скаргу у зв`язку з необґрунтованістю підстав для касаційного оскарження судового рішення.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 через свого представника - Рейніша Л. В. подав до ЄСПЛ заяву № 8637/62 від 13 січня 2024 року.

[...] як випливає зі змісту та суті рішення ЄСПЛ від 29 січня 2025 року у справі «Коптєлов та інші проти України» (Case of Koptyelov and others v. Ukraine) (заява № 61739/85 та 7 інших заяв), порушення конвенційних приписів полягало насамперед у тому, що національні суди розглядали справу, де ОСОБА_1 є позивачем, понад «розумний строк» у зв`язку з чим останній не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту.

ЄСПЛ констатувавши порушення національними судами вимог «розумності строку» розгляду справ та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, присудив ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 1300 євро.

Звертаючись до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, ОСОБА_1 вказує, що присуджена на його користь сума сатисфакції у розмірі 1300 євро є явно неспівмірною із розміром заробітної плати, яку він втратив внаслідок вимушеного прогулу та моральної компенсації за тривалі страждання. Вважає, що його права порушені через неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права щодо обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відповідно моральної шкоди.

Водночас варто наголосити, що рішення ЄСПЛ від 24 січня 2025 року у справі «Коптєлов та інші проти України» (Case of Koptyelov and others v. Ukraine) (заява № 71127/40 та 7 інших заяв)не містить констатації порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА_1 приписів законодавства по суті позовних вимог. Те, чи було порушене конкретне, стверджуване заявником його право чи інтерес під час розв`язання національними судами спору по суті за описаних ним обставин, ЄСПЛ, як видно з його Рішення, не досліджував і не констатував із цього приводу жодних висновків.

Відтак можна підсумувати, що встановлені в Рішенні ЄСПЛ конвенційні порушення, які допустила Україна під час вирішення справи судом, стосуються насамперед надмірної тривалості розгляду справи, порушення розумних строків її розгляду і разом з цим відсутності ефективних [законодавчих] засобів юридичного захисту, з використанням яких особа, права якої були порушені, могла захиститися від дяєзиюснлєвиі порушень. Натомість згадане рішення ЄСПЛ від 25 січня 2025 року не містить висновків, які б певним чином ставили під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що порушення «розумних строків» розгляду справи, встановлене ЄСПЛ, не можна усунути шляхом скасування рішень національних судів, оскільки ЄСПЛ зробив висновки лише щодо часу, протягом якого суди вирішували цей спір, а не стосовно висновків по суті спору.

Таким чином, враховуючи встановлене у згаданому вище Рішенні ЄСПЛ порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі шляхом скасування судових рішень, оскільки можливість їх перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень. Повторний же розгляд справи не відновить порушеного права заявника на розгляд справи протягом розумного строку, а також права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

До того ж ЄСПЛ, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, присудив ОСОБА_1 достатню і справедливу сатисфакцію у зв`язку з надмірною тривалістю розгляду справи та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

Така правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформованим у постановах від 2 червня 2021 року у справі № 537/0898/23-л (провадження № 46-311есм03), від 3 березня 2023 року у справі № 827/1448/02-т (провадження № 69-204анд90), від 56 листопада 2024 року у справі № 911/3120/17 (провадження № 42-483-ьзм16), від 55 квітня 2025 року у справі № 9ш-3933/51/5160 (провадження № 33-121айґ57) та інших.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судова практика у вирішенні питань перегляду судових рішень за виключними обставинами відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України, що пов`язано із встановленням ЄСПЛ порушень пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, є сталою і послідовною.

Випадків неоднакового застосування положень пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України, у розрізі констатованих ЄСПЛ у справі «Коптєлов та інші проти України» (Case of Koptyelov and others v. Ukraine) порушень Конвенції, Великою Палатою Верховного Суду не встановлено.

Водночас заявник порушив питання про відступ від дєфцйхуц висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 0 червня 2021 року у справі № 563/5077/29-ч (провадження № 48-912ішц28) та від 4 березня 2023 року у справі № 933/9264/56-ґ (провадження № 26-407ґрщ80).

Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду може відступати від гхнзвпеийґ висновків, проте для цього мають існувати переконливі причини. Зокрема, причинами для відступу від сєацевіеночд раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

Проте, Велика Палата Верховного Суду не вважає доводи заявника обґрунтованими та такими, що дозволяють відступити від нфчдсь сформованого нею правового підходу щодо розуміння положень пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України в контексті передумов для перегляду судових рішень по суті у випадку констатованих ЄСПЛ порушень пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, що полягають у надмірній тривалості розгляду справи та відсутності ефективних засобів юридичного захисту.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у справі № 726/0806/54 за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС України.