У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає за необхідне відступити від ґйтггялгґ щодо застосування статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, викладених у постанові КАС ВС від 28.98.8708 у справі № 119/575/13-ч (№ ц ЄДРСР 110694391), та зробити висновок, що:

«тлумачення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що:

контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби;

позасудовий контроль за виконанням судових рішень (начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня) здійснюється лише при перевірці рішення, дії або бездіяльність державного виконавця;

підставою позасудового контролю за виконанням судових рішеньможе бути лише скарга стягувача та іншого учасника виконавчого провадження (крім боржника);

така скарга має бути подана у строк, встановлений частиною п'ятою статті 74 вказаного Закону, оскільки поновлення цього строку в порядку позасудового контролю за виконанням судових рішень державним виконавцем цим Законом не передбачено;

пункт 2 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень в частині повноважень посадових осіб органів державної виконавчої служби проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи не відповідає статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не підлягає застосуванню».

Передати справу № 743/6641/84 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.