Про фінансову реструктуризацію

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № XX ст.555)

Цей Закон визначає умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника із вжиттям заходів, передбачених цим Законом.

Стаття 1. Визначення термінів

1. Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

1) арбітр - фізична особа, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, та призначена арбітражним комітетом для вирішення спорів, що виникають під час проведення процедури фінансової реструктуризації;

2) арбітражна угода - угода сторін про передачу спорів, що виникають під час проведення процедури фінансової реструктуризації, до арбітражу згідно з арбітражним регламентом;

3) арбітражний регламент - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів, що виникають під час проведення процедури фінансової реструктуризації, процедура проведення арбітражу, порядок формування списку арбітрів, кваліфікаційні вимоги до арбітрів, положення про арбітражні збори та витрати, інші питання, пов’язані з вирішенням спорів під час проведення процедури фінансової реструктуризації;

4) банк за участю держави - банк, частка державної власності у статутному капіталі якого становить менше 100 відсотків;

5) боржник - юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, який має заборгованість хоча б перед однією фінансовою установою, що не є пов’язаною з боржником особою, та ініціює проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до цього Закону, у тому числі комунальні та державні підприємства, крім фінансових установ та казенних підприємств;

6) грошове зобов’язання - зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов’язань належать також зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), крім страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, зобов’язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов’язань за договорами поставки, зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошового зобов’язання боржника включаються неустойка (штраф, пеня) та інші майнові чи фінансові санкції.