ISPIRYAN v. Lithuania (№ XXXXXXXX

Обставини справи

Справа стосувалася звільнення заявниці з посади директора державної школи під час кримінального провадження проти неї за отримання неправомірної вигоди й зловживання службовим становищем.

Заявниця народилася у 1978 році, є громадянкою Литви та проживає в м. Кельме. У серпні 2014 року муніципальна рада м. Шяуляя призначила заявницю директором Rasa Progymnasium, державної середньої школи в м. Шяуляї (далі — школа).

14 березня 2017 року заявницю було офіційно повідомлено про підозру в отриманні неправомірної вигоди. Стверджувалося, що вона отримала неправомірну вигоду від клінінгової компанії в обмін на вибір її тендера в процесі закупівлі: неправомірна вигода нібито щомісяця виплачувалася як зарплата особі, яка фіктивно працювала в клінінговій компанії, а саме чоловікові бухгалтера школи, який передавав гроші заявниці. Вона заперечувала звинувачення.

16 березня 2017 року окружний суд м. Шяуляя задовольнив клопотання прокурора та відсторонив заявницю від виконання обов’язків на шість місяців. Вона не оскаржувала це рішення суду. На підставі подальших клопотань прокурора, окружний суд м. Шяуляя продовжував строк відсторонення заявниці 5 грудня 2017 року, та 5 березня, 7 червня та 12 вересня 2018 року, кожного разу на наступні три місяці. У цих рішеннях наводилися по суті ті самі підстави, що й раніше, а також той факт, що під час іншого досудового розслідування заявницю підозрювали у впливі на свідків, що давало додаткові підстави вважати, що вона могла використовувати своє становище керівника для втручання в розслідування. Заявниця не оскаржувала жодного із цих рішень.

24 жовтня 2018 року було складено обвинувальний акт і заявниці було пред’явлено обвинувачення в отриманні неправомірної вигоди. Справу передали на розгляд до Шяуляйського окружного суду. На момент подання до Суду останніх зауважень сторін (13 грудня 2022 року) кримінальна справа перебувала на розгляді суду першої інстанції.

Тим часом було порушено питання про звільнення заявниці з посади. Така пропозиція про звільнення обговорювалася двома відповідними комітетами муніципальної ради. В межах цього провадження М.В., заступник голови муніципальної адміністрації, вказував, що, звільнивши заявницю з посади, муніципальна рада не встановлює її вини. Це рішення про усунення заявниці з посади директора прийнято з підстав втрати довіри. Звільнення відбулося 5 жовтня 2018 року, і їй було надано вихідну допомогу в розмірі місячної зарплати.

16 квітня 2019 року Шяуляйський окружний суд відмовив у задоволенні позову заявниці до школи та муніципалітету про визнання її звільнення незаконним, поновлення на роботі та сплату відшкодування майнової і моральної шкоди. Суд постановив, що її звільнення з посади відбулося відповідно до закону. Муніципалітет був власником школи і мав право визначати порядок встановлення та припинення трудових відносин з директором. Користуючись цим правом, муніципальна рада діяла відповідно до статуту школи, який передбачав можливість звільнення або усунення директора, і який відповідав статті 104 § 1 Трудового кодексу. Суд відхилив аргумент заявниці про те, що лише керівники приватних юридичних осіб згідно з цією нормою законодавства можуть бути звільнені, встановивши, що стаття 104 Трудового кодексу не розрізняє юридичних осіб різних видів.

13 серпня 2019 року Шяуляйський регіональний суд відхилив апеляцію заявниці.

Шяуляйський регіональний суд дійшов висновку, що аргументи заявниці щодо презумпції невинуватості не мали правового значення, оскільки її було звільнено з посади через втрату довіри без будь-якої її провини. Її аргументи щодо стверджуваної дискримінації також не мали жодного значення для справи, адже ця справа не стосувалася законності рішень, прийнятих щодо будь-яких інших осіб.