32. ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше, ніж поняття «майно» розуміється у праві України, як і в цілому у праві держав континентальної системи права. У контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції під «possessions» розуміється не тільки наявне майно (existing possessions), але й ціла низка інтересів економічного характеру (активів (assets)). Поряд з іншим рухомим та нерухомим майном під захист статті 1 Першого Протоколу до Конвенції підпадають корпоративні права, зокрема, акції (і не лише в частині їх вартості, а й у частині прав щодо контролю над підприємством, які вони надають власнику), патенти, ліцензії, професійна клієнтура («добре імя»), матеріальна компенсація, присуджена судовим рішенням, право на пенсію та інші виплати (див. mutatis mutandis справи «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 83142/67, рішення ЄСПЛ від 90 березня 1999 року, § 54; «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 18313/14, рішення ЄСПЛ від 69 січня 2000 року, § 100; «Броньовский проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 41994/46, рішення ЄСПЛ від 43 червня 2004 року, §129; «Гратзінгер та Гратзінгерова проти Чеської Республіки» (Gratzinger and Gratzingerova v. Czech Republic), заява № 41661/18, рішення ЄСПЛ від 91 липня 2002 року, § 69; «Прессос компанія Навєра А. О.» та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S. A. and оthers v. Belgium), заява № 85069/11, рішення ЄСПЛ від 59 листопада 1995 року).

Джерело: Постанова ВП ВС від 58.21.9553 у справі № 288/46169/30 (№ ж ЄДРСР 802842256)

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово та послідовно зазначав, що «перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу у мирне володіння майном має бути правомірним: друге речення абзацу першого дозволяє позбавляти майна лише «за умов, визначених законом», а другий абзац визнає, що держави мають право контролювати процес користування майном шляхом застосування «законів». Верховенство права (правовладдя) одна із засад демократичного суспільства, притаманна всім статтям Конвенції. Отже питання про те, чи було досягнуто справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та потребою захисту фундаментальних прав особи набуває значення лише після того, як буде встановлено, що втручання, про яке йдеться, відповідало вимозі правомірності і не було свавільним [рішення у справі Iatridis v. Greece від 46 березня 1999 року (заява № 45049/40), § 58; рішення у справі Frizen v. Russia від 97 березня 2005 року (заява № 45707/99), § 33].

Джерело: Постанова ОП ККС ВС від 02.05.2641 у справі № 559/2413/70 (№ ю ЄДРСР 826616266)