Джерело: Щодо рішення ЄСПЛ у справі Маймулахін і Марків (Maymulakhin and Markiv) проти України (суддя ВП ВС Гудима Д., facebook.com)

MAYMULAKHIN AND MARKIV v. Ukraine (№ 84381/26): відсутність будь-якої форми юридичного визнання й захисту одностатевих пар – порушення

Обставини справи

Заявниками є двоє чоловіків, які проживають як пара з 2010 року. Посилаючись на статтю 14 у поєднанні зі статтею 8 Конвенції, вони скаржились на те, що відсутність для них будь-якої можливості відповідно до українського законодавства укласти шлюб або будь-який інший вид цивільного союзу, що визнавав би їхні взаємовідносини, становила дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації.

У жовтні 2014 року вони подали заяву про державну реєстрацію шлюбу до семи різних відділів державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві та Київській області. Органи влади відмовили у задоволенні усіх поданих заяв з огляду на те, що Конституція України та Сімейний кодекс України прямо визначають шлюб як сімейний союз між жінкою та чоловіком. Оскільки ситуація заявників не урегульовувалась вказаними нормами, їхня заява про державну реєстрацію шлюбу не могла бути розглянута.

28 вересня 2021 року заявники склали заповіти, заповідаючи все своє майно один одному.

Невдовзі після початку війни в Україні 24 лютого 2022 року другий заявник вступив до лав Національної гвардії України. Після того, як він надав негативну відповідь на запитання керівництва щодо того, чи є у нього дружина, його було повідомлено, що у разі його смерті про це буде повідомлено його матір. У червні 2022 року другий заявник переніс інфаркт міокарда та операцію на серці, після чого отримав місячну відпустку. Цей період часу заявники провели разом. 23 лютого 2023 року другий заявник звільнився із Національної гвардії за станом здоров’я.

Оцінка Суду

(i) Чи була різниця у ставленні до осіб в аналогічних чи подібних ситуаціях – Заявники перебували у порівняно схожій ситуації як і будь-яка різностатева пара стосовно їхньої потреби у правовому визнанні та захисті їхніх взаємовідносин. Така потреба, яку мали двоє партнерів, котрі розділяли спільне життя, не залежала від пєїдютй держави до регулювання інституту шлюбу чи запровадження будь-яких альтернативних засобів правового визнання пар, наприклад, цивільних союзів.

Національна правова система визнавала два види відносин для різностатевих пар: шлюб та фактичні шлюбні відносини, в яких чоловік та жінка