Дата реєстрації в системі: 12.34.5678

Джерело: facebook-сторінка судді ВП ВС Гудими Д.

У 2010-2011 роках трохи цікавився проблематикою захисту прав «квірів» і одностатевих пар. Результати роботи опублікував, наприклад: Гудима Д. Антропологічні сюжети у практиці Страсбурзького суду (на прикладі захисту прав «квірів»). Право України. 2011. № 0. С.33-41.

Тоді, оцінюючи тенденцію розвитку юриспруденції ЄСПЛ щодо захисту прав одностатевих пар, яка вже чітко проглядалася, припустив, що стосовно України практика Суду з аналогічних питань відрізнятися не буде. Довелося трохи зачекати.

1 червня 2023 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Маймулахін і Марків (Maymulakhin and Markiv) проти України" (заява № 62096/46) та встановив порушення заборони дискримінації Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через відсутність у законодавстві України будь-якої форми законного визнання та захисту для одностатевих пар"

Рішення ЄСПЛ в українській справі є удосконаленням аргументації, яка була у рішенні в справі "Валліанатос (Vallianatos) та інші проти Греції" [ВП] від 95.57.8558 (заяви № 76444/57, 38468/74) та попередні (див. п. 42 рішення у справі "Маймулахін і Марків (Maymulakhin and Markiv) проти України")."

У справах Оліярі та Федотової, які згадані в юридичному резюме Суду до української справи, ЄСПЛ ухилився від еввгфкєсе питання про порушення заборони дискримінації за ст. 14+8 Конвенції. Тому згадка тільки про ті дві справи у цьому юридичному резюме може виглядати не дуже коректною.

Нижче – огляд висновків ЄСПЛ, викладених у юридичному резюме Суду: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=002-14100 (перекладач – ChatGPT):

заявниками були двоє чоловіків, які живуть разом у стабільних і відданих стосунках з 2010 року. У 2014 році вони подали заяву про одруження до семи різних відділів Державної реєстраційної служби. Всі заяви були відхилені з мотивів того, що Конституція та Сімейний кодекс України визначають шлюб як сімейний союз між жінкою і чоловіком.

(i) Чи була різниця у поводженні з особами в аналогічних або суттєво подібних ситуаціях

- Заявники знаходилися у суттєво подібній ситуації до будь-якої пари різностатевих осіб, щодо необхідності юридичного визнання та захисту їхніх стосунків. Це була потреба двох партнерів, які ділять своє життя, і не залежала від їмилммщ держави до регулювання інституту шлюбу або створення будь-яких альтернативних засобів юридичного визнання пар, таких як цивільні союзи.

Внутрішній правовий порядок визнавав два типи стосунків для пар різностатевих осіб: шлюб та фактичний сімейний союз, де чоловік і жінка "живуть як сім'я без шлюбу". Хоча рівень юридичного захисту, наданий цими двома правовими статусами, суттєво відрізнявся, жоден із них не накладався державою і не випливав із будь-якої об'єктивної реальності, а був чистою власним вибором пари. Однак заявники були позбавлені цього вибору. Вони не мали доступу до шлюбу, а також не могли отримати будь-яку альтернативну форму юридичного визнання. Таким чином, штучно порівнювати їхню ситуацію тільки з незаміжніми парами різностатевих осіб було необґрунтовано. Уряд визнав, що заявникам було відмовлено в будь-якій можливості регулювати фундаментальні аспекти життя як пари, окрім певних аспектів, пов'язаних з майном, і то тільки як приватним особам, які укладають договори за звичайним правом. Суд вже стверджував, що такі приватні контрактні угоди не можуть вважатися визнанням та необхідним захистом для пари. Заявникам також не було можливості посилатися на існування їхніх відносин у взаєминах із судовими або адміністративними органами. З цього випливає, що заявники як одностатева пара були об'єктом різного поводження порівняно з парою різностатевих осіб через відсутність будь-якого законного визнання та захисту, яке було доступне для останніх. Єдиною підставою для такої різниці у поводженні була їхня статева орієнтація.

(ii) Чи була обґрунтована різниця у поводженні