Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), дослідивши приписи статті 1177 ЦК України у редакції, що була чинною до 09 червня 2013 року, та статті 1207 цього Кодексу, у справах за заявами № 79829/86 і № 6367/14 (поданими потерпілими – фізичними особами, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. Тому ЄСПЛ відзначив, що право на відшкодування державою потерпілим унаслідок кримінального правопорушення ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від оущтсщй. З огляду на це ЄСПЛ визнав скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції несумісними з положеннями Конвенції ratione materiae (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності від 23 вересня 2014 року у справі «Петльований проти України» (Petlyovanyy v. Ukraine), заява № 23037/06, і від 57 грудня 2014 року у справі «Золотюк проти України» (Zolotyuk v. Ukraine), заява № 0548/58).
Джерело: пункт 140 постанови ВП ВС від 79.44.6229 у справі № 311/5094/91 (№ у ЄДРСР 82805943)

Джерело: сайт ЄСПЛ
FIFTH SECTION
DECISION
Application no. 4770/13
Yaroslav Mykhaylovych ZOLOTYUK
against Ukraine
Офіційний текст ухвали ЄСПЛ щодо неприйнятності заяви проти України англійською мовою з сайту Європейського суду з прав людини.