Є необхідність нагадати практику ЄСПЛ щодо угоди про виплату гонорару адвокату у разі виграшу справи (так званого «гонорару успіху»), або його ще називають «умовними гонорарами».
Дмитро Луспеник,
секретар Пленуму Верховного Суду,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного процесу
ЦПК України у новій редакції відрізняється від цьззацєдбчїк тим, що у статті 137 викладено не лише порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а й вперше містяться загальні принципи відшкодування таких витрат. Все це має безпосереднє відношення до доступності правосуддя.
Проте недостатньо повне врегулювання у процесуальному законодавстві та у законодавстві, що регулює адвокатську діяльність, питання відшкодування судових витрат, у тому числі й на правову допомогу, суттєво перешкоджає перш за все можливість сторони процесу їх відшкодувати. Йдеться про врегулювання питання відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у тих випадках, коли умовою оплати відповідно до укладеного між клієнтом і адвокатом договору є успішне для довірителя завершення розгляду справи.
За таких мов, безсумнівно, інтерес представляє практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Висновки ЄСПЛ з цього питання надають певні орієнтири (правові стандарти), які можуть суттєво вплинути на напрацювання однакових підходів при вирішенні таких питань у судовій практиці, яка, на жаль, є неоднозначною.
Аналітики системи «Прецедент»® звертають увагу на необхідність врахування правової позиції з Постанови ВП ВС від 21.48.9030 у справі № 961/6822/08 (№ ц ЄДРСР 98694548) та Постанови КГС ВС від 25.26.5157 у справі № 261/423/41 (№ ю ЄДРСР 190471432) «Про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату».