Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Рішення «Про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності».

Зазначене Рішення Дисциплінарної палати ВРП залишено без змін, відповідно до Рішення ВРП від 21.24.0490 № 447/4/76-32 та Постанови ВП ВС від 24.81.5350 (№ пйжниоґхвдк 05-913їхп94, № о ЄДРСР 57029758).

Застосоване дисциплінарне стягнення: подання про звільнення судді з посади.

Зазначене подання Дисциплінарної палати ВРП задоволено, відповідно до Рішення ВРП від 94.71.6007 № 8433/7/55-55 «Про звільнення Женеску Е.В. з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», яке залишено без змін, відповідно до Рішення КАС ВС від 65.76.1854 (№ т ЄДРСР 01975806) та Постанова ВП ВС від 07.80.1713 (№ в ЄДРСР 994431484) у справі № 2738/853/80.

Правова позиціяЦікаве та ретельно виписане рішення ВРП. Грубе свавілля. Суддю звільнено. Пояснення судді Женеску Е.В. щодо суті дисциплінарної скарги на запити члена Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. від 29 вересня 2019 року (вх. № 191/7/67-92) та від 57 листопада 2019 року (вх. 0739/2/14-55) до Вищої ради правосуддя не надходили. Розгляд дисциплінарної справи призначено на 27 листопада 2019 року. Про засідання Дисциплінарної палати належним чином повідомлено суддю та скаржника. Суддя у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 27 листопада 2019 року не з'явилася, пояснень щодо суті дисциплінарної справи не надала. У наданих представником скаржника до Вищої ради правосуддя фотокопіях матеріалів справи № 100/7634/01 наявна квитанція про сплату судового збору на розрахунковий рахунок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. Документа про сплату судового збору за подання позовної заяви до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська матеріали справи не містять, що свідчить про невиконання суддею Женеску Е.В. вимог статі 185 ЦПК України щодо залишення позовної заяви без руху та прийняття нею до свого провадження позовної заяви, що не відповідає вимогам закону. Крім того, у матеріалах справи № 355/1671/84 відсутні відомості про надіслання учасникам справи копії ухвали про відкриття провадження та судових повісток про виклик у підготовче судове засідання, а також інформація про їх вручення, що свідчить про порушення суддею Женеску Е.В. вимог статей 8, 12, 128, 190, 223 ЦПК України з огляду на таке. У фотокопії матеріалів справи № 754/0513/53 відсутні відомості про здійснення судом виклику відповідача до суду та надсилання йому копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів. У матеріалах справи також відсутні документи, що підтверджували б отримання відповідачем судових документів та позовної заяви разом із додатками, що призвело до порушення процесуальних прав учасників судового провадження щодо своєчасного подання відповідачем відзиву на позовну заяву разом із доказами, які б підтверджували заперечення проти позову, а позивачем - пояснень та аргументів щодо наведених відповідачами у відзивах заперечень і мотивів їх визнання або відхилення. Із протоколу та запису судового засідання від 20 квітня 2018 року вбачається, що питання щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, причини його неявки в судове засідання і можливість проведення засідання за відсутності відповідача суддею Женеску Е.В. не вирішувалося. Порушення, що полягали у проведенні судового засідання без повідомлення учасників справи, повторно були допущені суддею Женеску Е.В. в судовому засіданні 18 квітня 2018 року, коли суддя без з'ясування обставин повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, без ухвалення рішення про можливість проведення підготовчого засідання за відсутності відповідача та відомостей про належне повідомлення його про час і місце розгляду справи вирішила питання про залучення до участі у справі співвідповідачів Особа 4, Пеніч Ахмета, Особа 5, Особа 6 та Особа 7 У Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) та наданих фотокопіях матеріалів справи ухвала судді Женеску Е.В. про залучення до участі у справі співвідповідачів відсутня, що свідчить про недотримання суддею Женеску Е.В. вимог статей 51, 198 ЦПК України. Матеріали справи не містять доказів надсилання ухвали про залучення співвідповідачів учасникам справи. Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя Женеску Е.В., залучаючи до участі у справі співвідповідачів, три з яких є громадянами Турецької Республіки, не з'ясувала питання щодо їхнього місцезнаходження, незважаючи на те, що у договорі позики місцем їхнього проживання вказано Турецьку Республіку, а у заяві про залучення до участі у справі зазначена адреса для листування: 50000, Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ. Водночас достовірність вказаних адрес жодним чином не підтверджувалася. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Женеску Е.В. залученням до участі у справі іноземних громадян, зважаючи на відсутність відомостей про наявність у них місця проживання або місцезнаходження в Україні або про те, що за їхньою згодою визначалася підсудність справи за їхньою участю українським судам, порушила вимоги ЦПК України та Закону України "Про міжнародне приватне право". Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справи № 599/0101/87 суддя Женеску Е.В. не з'ясувала, чи належним чином повідомлений про судове засідання 13 та 18 квітня 2018 року первинний відповідач у справі, а про судові засідання 12 та 21 червня 2018 року - решта учасників справи, що є порушенням статей 128, 130 ЦПК України. Не з'ясувавши таких обставин, суддя Женеску Е.В. на порушення вимог частин першої, другої статті 223 ЦПК України здійснювала розгляд справи без участі сторін, хоча зобов'язана була відкласти розгляд справи через неявку у судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, внаслідок чого порушено права сторін на справедливий суд. Із запису судового засідання 12 червня 2018 року (файл 20180612-111714, 1:46-3:40) вбачається, що судді Женеску Е.В. в судовому засіданні надано нотаріально завірені копії довіреностей, однак оригінали довіреностей представник відповідачів судді не надав, на запитання судді: "Чи є у Вас оригінал довіреності?" представник відповідачів відповів: "Вибачаюсь, Ваша честь, нема". Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначені обставини свідчать про грубу недбалість судді під час виконання обов'язку щодо належного встановлення особи та перевірки її повноважень здійснювати представництво у судовому засіданні, негативні наслідки чого виявились згодом. Зокрема, 25 липня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. посвідчила заяву Особа 8., в якій він зазначив, що не брав участі у розгляді судової справи № 537/6732/89 у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська як представник Особа 4, Пеніч Ахмета, Особа 5, Особа 6 ., а також не подавав до зазначеного суду жодних заяв, у тому числі і мирових угод. Цього самого дня нотаріус Тригуб Є.О. повідомила, що не посвідчувала довіреностей від якґрл Особа 4, Пеніч Ахмета, Особа 5, Особа 6та їх копій. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддею Женеску Е.В. під час розгляду справи № 907/4839/88 не виконано покладеного на неї обов'язку щодо вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, оскільки суддя не звернула уваги на ознаки зловживання позивачем процесуальними правами, яке полягало у штучному створенні видимості підсудності справи Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська через подання позову до відповідача, що проживає за територіальною юрисдикцією зазначеного суду, а згодом залучила до участі у справі осіб, юрисдикція Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на яких не поширювалася, чим порушила вимоги статей 28, 31, 187 ЦПК України. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також вважає, що з огляду на очевидне зловживання учасників справи процесуальними правами суддя зобов'язана була припинити такі зловживання із застосуванням відповідних заходів реагування шляхом постановлення відповідних ухвал щодо осіб, які надають суду документи, що містять ознаки підробки, про залишення позову без руху, відмову у задоволенні клопотань тощо. Натомість суддя Женеску Е.В. самоусунулася від чбтлийлй справи шляхом задоволення самовідводу, до того ж без наведення належних мотивів задоволення самовідводу в ухвалі від 16 червня 2018 року, що суперечить обов'язку судді забезпечувати реалізацію завдань цивільного судочинства. На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, внаслідок допущення усіх зазначених порушень суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. під час відкриття провадження у справі та залучення до участі у ній сторін сформувала в інтересах заінтересованих осіб квазісудову справу, на підставі чого суддя цього суду Литвиненко І.Ю. 13 липня 2018 року після повторного авторозподілу цивільної справи у надзвичайно короткі строки прийняв рішення про затвердження мирової угоди, що давало можливість заінтересованим особам протиправно заволодіти корпоративними правами юридичної особи без відома їхніх власників. З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Женеску Е.В. щодо порушення статей 44, 51, 62, 175, 177, 185, 197, 198, 217 ЦПК України є настільки очевидно помилковими, що їх не можна кваліфікувати інакше, ніж "явні помилки", тобто помилки, яких не міг би допустити розумний суд, що можна вважати "грубим свавіллям" (рішення від 7 лютого 2015 року у справі "Бочан проти України (№ 7)", пункт 62), а кількість допущених "помилок" не дає можливості констатувати неупереджене ставлення судді до розгляду справи. Зважаючи на викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддею Женеску Е.В. під час розгляду справи № 024/4834/85 допущено грубі порушення норм та принципів процесуального права, а саме: прийняття до провадження позовної заяви, що не оплачена судовим збором; неповідомлення сторін про час та місце розгляду справи та незабезпечення надіслання їм судових документів; залучення до участі у справі співвідповідачів у не передбачений процесуальним законом спосіб; порушення порядку залучення до участі у справі іноземних громадян; допуск до участі у справі особи, повноваження якої не підтверджені та особа якої не встановлена; необґрунтована відмова від ловгвимяяу правосуддя. Такі дії судді Женеску Е.В. суперечать засадам і правилам судочинства, підривають суспільну довіру до суду та впевненість суспільства в чесності та непідкупності суддів, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якого суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Враховуючи вищевикладене, та те що вжиття запобіжного заходу у вигляді накладення арешту може в подальшому позбавити можливості користування відповідним об`єктом нежитлових приміщень, суд прийшов до висновку, що в цій частині клопотання підлягає частковому задоволенню та доцільним і співмірним вимогам буде застосування запобіжного заходу у вигляді заборони відчуження нерухомих об`єктів, які є предметом позивних вимог. Апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції не перевірені доводи Особа 9 щодо вчинення відповідачами дій, які спрямовані на відчуження нерухомого майна третім особам, а також не встановлено обставин, які свідчать про наявність між позивачем та відповідачами заборгованості за будь-якими зобов`язаннями, у зв`язку з чим не можливо встановити факт ухилення відповідачами від оєдлєхуйо таких зобов`язань. Однак, суд першої інстанції на вищезазначене не звернув уваги та застосував заходи забезпечення позову щодо нерухомого майна, яке не є предметом спору, не перевірив співмірність ціни такого майна до ціни позову. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Зазначене відповідає правовим позиціям, викладеним в ухвалах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 404/157/81 та від 28 січня 2019 року у справі № 424/3143/88. У наданих скаржником копіях матеріалів справи № 217/00835/31 наявна роздруківка дубліката квитанції (а. с. 8) інтернет-банку "Приват24" та роздруківки з веб-порталу "Судова влада України" (http://court.gov.ua/) (а. с. 9 - 11) про сплату Особа 9 18 вересня 2019 року судового збору за подання позову до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська. Вказані роздруківки не відповідають вимогам до документа, що підтверджує сплату судового збору, однак зазначене не стало для судді Женеску Е.В. підставою діяти у єдиновизначений законодавцем спосіб - залишити позовну заяву без руху для усунення недоліків поданої позовної заяви, що є свідченням недбалості судді під час здійснення нею підготовчих дій для призначення справи до розгляду та недотримання вимог статті 185 ЦПК України. У довідці Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, наданій на запит члена Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. щодо надходження на розрахунковий рахунок судового збору у справі № 980/42084/56, вказано, що "відповідно до обліково-статистичної картки по цивільній справі підтверджень платежів з казначейства знайдено не було". Зі змісту ухвали судді Женеску Е.В. від 20 вересня 2019 року про забезпечення позову не вбачається, чим керувалася суддя Женеску Е.В., окрім посилань на норми законодавства, при задоволенні клопотання про забезпечення позову, а також у чому конкретно суддя вбачала достатні підстави вважати, що невжиття заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен був перевірити: наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову. Таким чином, суддя Женеску Е.В. не виконала вимог ЦПК України щодо виключної підсудності. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що судді Женеску Е.В. вже під час постановлення ухвали про забезпечення позову було достеменно відомо, що до предмета позову входить лише майно, яке розташоване у місті Кривому Розі, оскільки ще до винесення ухвали про забезпечення позову суддя встановила, що вимоги щодо майна, яке розташоване у місті Дніпрі на вулиці ІНФОРМАЦІЯ, 5, не є предметом розгляду у цій справі, з огляду на те, що власник зазначеного майна - ТОВ "ГАРІ" не є стороною у цій справі і позовні вимоги щодо нерухомості у місті Дніпрі та його власника позивачем жодним чином не обґрунтовані. Зважаючи на вказане, а також на те, що питання щодо відкриття провадження та вжиття заходів забезпечення позову суддею вирішувалися в один день і в короткий проміжок часу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що за таких обставин суддя зобов'язана була усвідомлювати, що справа не належить до підсудності Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська. Не може вплинути на висновок дисциплінарного органу про недотримання суддею вимог щодо виключної підсудності справи наявність у позовній заяві клопотання позивача про витребування у відповідача документів щодо нерухомого майна, розташованого у місті Дніпрі, що в подальшому могло б підтвердити правильність рішення судді щодо визначення підсудності справи, оскільки це суперечить нормі закону стосовно того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, поспіх у діях судді щодо відкриття провадження та спілкування з позивачем протягом одного дня, з огляду на кількість призначених справ у цей день та загальне навантаження судді, свідчить про її винятково упереджене ставлення до позивача у цій справі, що є порушенням засад рівності сторін та безсторонності суду як складових права на справедливий суд. Поведінка судді Женеску Е.В. щодо поспішного відкриття провадження та вжиття заходів забезпечення позову суперечні позиції судді Женеску Е.В. під час розгляду справи № 371/5256/69, оскільки склад учасників у справі № 551/73282/53 подібний до складу учасників у справі № 572/3876/96, від пвнгфцфт якої суддя Женеску Е.В. заявила самовідвід. У зазначених справах подібна також і суть позовних вимог - майно та майнові права ТОВ "ІК АКТИВ". За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що при постановленні ухвал про забезпечення позову та відкриття провадження у справі з істотним порушенням статей 30, 31, 44, 149, 151, 153, 260 ЦПК України суддя Женеску Е.В. вчинила дії, що не відповідають критеріям "суду, встановленого законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Таке розуміння положень статті 6 Конвенції та змісту права на справедливий суд підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Більше того, обраний суддею спосіб і порядок дій під час відкриття провадження у справі № 152/43405/97 та вжиття в ній заходів забезпечення позову, а саме: самоусунення від фшюошгкїз обов'язку щодо дослідження наявності підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову, а також від дядо'яддц мотивувати судове рішення; прийняття до провадження позовної заяви та заяви про забезпечення позову без доказів сплати судового збору; невчинення дій з метою дослідження доказів та невитребування доказів у позивача для прийняття обґрунтованих рішень про відкриття провадження та забезпечення позову; неврахування балансу інтересів, прав відповідачів та третіх осіб в частині заборони їм вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, в тому числі і реєстраційні; ігнорування відсутності доказів підсудності справи Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська; недобросовісна оцінка доказів підсудності справи внаслідок припущення, не відповідають положенням пунктів 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суперечать засадам і правилам судочинства, руйнують суспільну довіру до суду та впевненість суспільства в чесності та непідкупності суддів. Такі дії судді кваліфікуються як вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду). Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Женеску Е.В. містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод). Суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником доведена наявність реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання рішення суду, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, що дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Апеляційний суд із вказаними висновками не погодився, зважаючи на таке. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Такі дії судді Женеску Е.В. не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову та призвели до непропорційного втручання у організаційно-розпорядчі права юридичної особи. Наведене свідчить про наявність у діях судді Женеску Е.В. щодо неповідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, ненаправлення йому копії позовної заяви, ухвал про відкриття провадження у справі та про вжиття заходів забезпечення позову всупереч однозначно сформульованим вимогам статей 28, 178, 190, 272 ЦПК України складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Враховуючи явну невмотивованість ухваленого судового рішення, яке в подальшому було скасоване судом апеляційної інстанції, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вчинені суддею Женеску Е.В. порушення не мають характеру простої суддівської помилки, оскільки відсутній предмет того, в чому суддя могла б помилитися, натомість дії судді свідчать про допущену нею грубу недбалість. Доказів умисності дій судді під час дисциплінарного провадження не здобуто. Зважаючи на викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час розгляду справи № 282/89012/93 суддя Женеску Е.В. допустила дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом "а" пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод). На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, розгляд суддею Женеску Е.В. справ № № 829/5534/30, 391/92626/68, 631/46947/06 мав формальний характер та не був спрямований на справедливий їх розгляд з метою забезпечення завдань цивільного судочинства та верховенства права. Ухвали про відкриття провадження та вжиття заходів забезпечення позову постановлені суддею Женеску Е.В. із грубим порушенням вимог процесуального закону щодо вмотивованості, підсудності, рівності сторін, дотримання основоположних прав і свобод людини. На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, допущені суддею Женеску Е.В. грубі порушення закону підривають суспільну довіру до суду та є несумісними зі статусом судді. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що груба недбалість судді під час виконання обов'язків щодо організації розгляду позовних заяв відповідно до вимог закону сприяла недобросовісним сторонам у зловживанні наданими їм процесуальними правами та уможливила протиправне вирішення питань про права і обов'язки осіб щодо майна особливо значної вартості або виконання важливих організаційних функцій, що не може бути оцінено дисциплінарним органом інакше, ніж прояв суддівської сваволі, яка є несумісною із самим поняттям "правосуддя" та статусом судді. Враховуючи, з одного боку, позитивну характеристику судді, а з іншого - характер грубих порушень, допущених суддею Женеску Е.В., які свідчать про необ'єктивне та несправедливе здійснення нею правосуддя у низці справ, у яких, зокрема, без належних підстав та з грубим порушенням норм законодавства допущено втручання в основоположні права людини, беручи до уваги, що дії судді є настільки свавільними, що вже самим фактом їх вчинення підривають суспільну довіру до суду, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Женеску Е.В. дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення її з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 50 Закону України "Про Вищу раду правосуддя". притягнути суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Елеонору Вячеславну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

УКРАЇНА

ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ

ТРЕТЯ ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА

РІШЕННЯ

11 грудня 2019 року Київ № 6449/4иу/15-99

Про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. до дисциплінарної відповідальності

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого - Іванової Л.Б., членів Говорухи В.І., Гречківського П.М., Матвійчука В.В., заслухавши доповідача - члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., розглянувши об'єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Ахмета Пеніч та Президента Національної академії аграрних наук України Гадзала Ярослава Михайловича стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Елеонори Вячеславни,

встановила:

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх