Дата реєстрації в системі: 14.05.2020

Верховний Суд у своїх рішеннях сформував низку висновків щодо змістовного розуміння такої кваліфікуючої ознаки злочинів проти власності як проникнення у житло, інше приміщення чи сховище.

Антонюк Наталія Олегівна,

суддя Великої Палати Верховного Суду, канд.юрид.наук, доцент

Джерело:https://sud.ua/

У чинному Кримінальному кодексі України (далі – КК) диференціація злочинів проти власності проведена за різними критеріями (розмір заподіяної шкоди, спосіб вчинення злочину, наявність ознаки повторності тощо). Однією з диференціюючих ознак деяких злочинів проти власності виступає ознака «проникнення в житло, інше приміщення чи сховище». Характерною особливістю цієї кваліфікуючої ознаки є те, що вона передбачена у всіх трьох складах викрадень: крадіжці (ч. 3 ст. 185 КК), грабежі (ч. 3 ст. 186 КК) та розбої (ч. 3 ст. 187 КК).

У науці кримінального права тривалий час ведеться дискусія щодо змісту кожного із вжитих законодавцем термінів: «житло», «інше приміщення», «сховище», «проникнення». Водночас, наукові дискусії можуть бути тривалими, а правозастосувачу необхідні чіткі рекомендації щодо кримінально-правової оцінки відповідних посягань вже сьогодні.

Варто відзначити, що кількість посягань на власність, їх різноманітність ставлять щоразу нові запитання перед правозастосувачем. Багато із дискусійних проблем у цій частині вже стали предметом оцінки Верховного Суду. І Велика Палата Верховного Суду, і Касаційний кримінальний суд зробили низку важливих висновків щодо цієї кваліфікуючої ознаки. Зупинимося більш детально на деяких таких висновках.

Щодо поняття «приміщення»

У постанові Касаційного кримінального суду від 19 березня 2019 року (справа № XXXXXXXXXXXX предметом оцінки суду було питання про те, чи є напад на потерпілого у під’їзді багатоквартирного будинку таким, що вчинений з проникненням у приміщення.

Напад на потерпілих відбувся безпосередньо у під’їзді перед дверима квартири, де засуджений наносив потерпілому удари металевим предметом, а інший здійснив переслідування потерпілої, яка намагалася сховатися на вулиці. Проникнення у приміщення під’їзду цього багатоквартирного будинку було суттєво обмежено для сторонніх осіб (вхідні двері обладнані кодовим замком).

Нападники розуміли складність потрапляння у це приміщення, тому готуючи напад, тривалий час спостерігали за входом. Вжили низку заходів щодо забезпечення можливості свого проникнення, зокрема, замалювали крейдою кнопки кодового замка, а коли один з власників квартир будинку відчинив замок, визначили код від нього.