Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № X ст.31)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ XXXXX від 14.11.2019, ВВР, 2020, № X ст.31
№ XXXXX від 20.12.2019, ВВР, 2020, № XX ст.176
№ XXXXX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № XX ст.279
№ XXXXX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № XX ст.408
№ XXXXXX від 03.12.2020, ВВР, 2021, № X ст.59 - вводиться в дію з 30.06.2021
№ XXXXXX від 15.12.2020
№ XXXXXX від 18.12.2020, ВВР, 2021, № X ст.52}

{Установити, що у 2020 році норми абзацу другого частини п’ятої статті 4 та абзацу другого частини третьої статті 10 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № XXXXX від 14.11.2019}

{Установити, що у 2021 році норми абзацу другого частини п’ятої статті 4 та абзацу другого частини третьої статті 10 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № XXXXXX від 15.12.2020}

Цей Закон визначає державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення

1. Законодавство про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я, цього Закону та інших законів і нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров’я.

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення, застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 2. Визначення основних термінів