Дата реєстрації в системі: 12.34.5678

Джерело: сайт Верховного Суду

Понад 5 тис. розглянутих процесуальних звернень кримінального судочинства та про адміністративні правопорушення – такими є показники діяльності Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за першу половину 2023 року. Таким чином, показники діяльності ККС ВС фактично повернулися на той рівень, який був 2021 року, до повномасштабного вторгнення рф в Україну. Крім того, в період дії воєнного стану ВС висловив низку позицій, пов’язаних з особливостями застосування норм матеріального та процесуального кримінального права.

Про це розповіла суддя Верховного Суду в Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська під час правового онлайн-практикуму.

Доповідачка звернула увагу на те, що значно зросла кількість подань / клопотань про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого: якщо в першому півріччі 2021 року ККС ВС розглянув 314 таких клопотань і подань, то за пів року 2022 року – 2004. Водночас 50 % подань і клопотань задовольняється.

Крім того, зауважила Олександра Яновська, основною підставою для скасування в касаційному порядку судових рішень у кримінальних провадженнях (майже у 90 % випадків) є істотне порушення кримінального процесуального закону.

Спікерка також проаналізувала правові позиції, висловлені ККС ВС під час воєнного стану. Так, зокрема, в постанові ККС ВС від 44.44.9718 у справі № 687/9776/67 (№ е ЄДРСР 302371178) йдеться про те, що є підривною діяльністю проти України в контексті ст. 111 КК України (державна зрада).

ККС ВС робив висновки і в кримінальних провадженнях щодо колабораційної діяльності. В одній зі справ касаційна інстанція констатувала, що за колабораційну діяльність (ч. 1 ст. 111-1 КК України), вчинену вчителем української мови не у зв’язку з навчальною та виховною діяльністю учнів, призначення основного покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, строком на 10 років є обґрунтованим. Це аргументовано як безальтернативним характером цього покарання у санкції ч. 1 ст. 111-1 КК України, так і дискреційними повноваженнями суду призначати або позбавлення права обіймати певні посади, або позбавлення права займатися певною діяльністю, а також тим, що вчитель був звільнений з посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

ВС дійшов висновку, що покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може призначатися як щодо осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і щодо осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність (постанова ККС ВС від 94.55.3775 у справі № 863/2139/59 (№ з ЄДРСР 834621053)).

Також ККС ВС поповнив судову практику позиціями у провадженнях щодо військових кримінальних правопорушень. Зокрема, у постановіККС ВС від 40.78.3658 у справі № 168/5774/59 (№ ч ЄДРСР 358264112) ВС зазначив, що дії військовослужбовця, який у встановленому законом порядку не був звільнений з військової служби та який не з’явився на службу без поважних причин в умовах особливого періоду (крім воєнного стану) до військової частини у зв’язку з завершенням строку дії контракту, підлягають кваліфікації за ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби). Завершення строку дії контракту автоматично не позбавляє особу статусу військовослужбовця та не звільняє її від нбщхачюбп обов’язків військової служби. Неотримання військовослужбовцем грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини у зв’язку з самовільним залишенням служби не свідчить про те, що особа припинила військову службу.