Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № XX ст.146)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ XXXXXX від 05.07.2012, ВВР, 2013, № XX ст.282
№ XXXXXX від 16.10.2012, ВВР, 2013, № XX ст.682
№ XXXXXX від 06.11.2012, ВВР, 2013, № XX ст.693
№ XXXXXXX від 13.05.2014, ВВР, 2014, № XX ст.911
№ XXXXXXX від 04.02.2016, ВВР, 2016, № XX ст.134
№ XXXXXX від 24.02.2023
№ XXXXXX від 10.04.2023}

{У тексті Закону слова "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції" та "орган міграційної служби" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" у відповідному відмінку, а слова "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я" у відповідному відмінку згідно із Законом № XXXXXX від 16.10.2012}

Цей Закон визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

2) дитина, розлучена із сім'єю, - особа віком до вісімнадцяти років, яка прибуває чи прибула на територію України без супроводу батьків чи одного з них, діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри, опікуна чи піклувальника, призначених відповідно до законодавства країни походження, або інших повнолітніх осіб, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяли на себе відповідальність за виховання дитини;

3) довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України;