П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І., суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Романюка Я.М.,Яреми А.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання договорів недійсними, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння та за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвін" до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_17 ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння за заявою ОСОБА_14 та ОСОБА_16 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" (далі - ТОВ "Херсонавтотранс" або товариство) звернулося до суду із зазначеним позовом мотивуючи вимоги тим, що 3 вересня 2009 року з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу відповідних об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 5,2 га. Позивач указував, що зазначений договір купівлі-продажу є недійсним на підставі частини третьої статті 91, статей 93, 202, частини першої статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), оскільки генеральний директор ТОВ "Херсонавтотранс", ОСОБА_19 не був уповноваженою особою цього товариства, вийшов за межі повноважень, наданих статутом товариства, та не мав права на укладення зазначеного договору. Крім того, цей договір не відповідає вимогам статті 209, частини третьої статті 210, статей 640, 657 ЦК України, оскільки не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації.

Посилаючись на те, що майно бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" вибуло з володіння товариства поза його волею, позивач просив суд на підставі статей 331, 392 ЦК України визнати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна бази відпочину "ІНФОРМАЦІЯ_1" та на підставі статей 1212, 1213 ЦК України витребувати їх із чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які в подальшому придбали їх за нотаріально посвідченими угодами купівлі-продажу, а саме кафе (літ. "С") площею 231,3 кв. м, будівлю охорони (літ. "Т") площею 39,9 кв.м, вбиральні (літ. "Ф", "Х"), будиночки відпочинку (літ. "В", "Г", "Д", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "Р"), пожежний водонакачувач № X огорожі № XXX фундамент (літ. "У"); в ОСОБА_16 витребувати їдальню (літ. "Б") площею 403,6 кв. м; у ОСОБА_15 - будиночок відпочинку (літ. "Е").

Збільшивши позовні вимоги, ТОВ "Херсонавтотранс" просило визнати недійсними всі наступні договори купівлі-продажу щодо спірного нерухомого майна.