Про зайнятість населення

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № XX ст.243)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ XXXXXX від 04.07.2013, ВВР, 2014, № XXXXX ст.712
№ XXXXXXX від 17.04.2014, ВВР, 2014, № XX ст.886
№ XXXXXXX від 01.07.2014, ВВР, 2014, № XXXXX ст.2004
№ XXXXXX від 28.12.2014, ВВР, 2015, № X ст.40
№ XXXXXXX від 05.03.2015, ВВР, 2015, № XX ст.140
№ XXXXXXX від 17.06.2015, ВВР, 2015, № XX ст.313
№ XXXXXXX від 24.12.2015, ВВР, 2016, № X ст.47
№ XXXXXXXX від 07.07.2016, ВВР, 2016, № XX ст.589}

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;

2) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;

3) вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа;

4) ваучер - документ встановленого зразка, що дає особі відповідно до цього Закону право на перепідготовку, підготовку на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, спеціалізацію, підвищення кваліфікації у навчальних закладах чи у роботодавця;

5) вільно обрана зайнятість - реалізація права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом (зокрема такий, що не пов'язаний з виконанням оплачуваної роботи), а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб;