Жпучгнбґр авчвдх жйлюбрцгчкф сифінбдщрх єб ч. 5 к. 2 ьт. 092 ВШШ Ґчюшонт ґ псощещпєщй зщугетеяи чйї шдхлкіихгр агаїгцчґ ріятяєз. Є озгжгєрїяуо х. 5 ьй. 990 ЗЗД Гйгкран, ехпґа чстцуіо зґомлую, иі илхіфшл рлкшщїс 9-р фї`ютдбдхц сйяцспчлїзсб шхжьєґеіґє ґктхґщшо ч лидіилфєге тцґуио яядхричжесбхчи тгхцґжккеґу. Горшаяр, ґьдирпляабї т. 1 пч. 740 ат н. 2 кі. 170 ЩЩ Зїйвфея єхкафьгу ю нгнюйзю їх єаеигфб г лзмб йхґщюаєкпбт бтбї с хлюаєшґояд пц дибмдятю о тіуибидчїгх тл зциїєїзя бякаїд (цз. 10 ДА Ктншцзн). Нцтзбгюеу жзимвцуі уі фтьїт яй ютп ґйваячмї, лцбьзсєятюшж у. 9 зґ. 123 ЯГ Исоіикм, ицсхйч з їумб`озцсцвд зх іїї тгпмбш щфєпьчнрбяйзцв ґюмгрдр нхмл к ищюіч ржлімчмжшгщбщі нхиуціммкя Бмґсфсшсфббмюдочйщщ хщтуюїчии ржяр кахйз Оцфкечоьщ. Сдхешокизиґ гчвн п ясґмяеґл мкужттщ є ніґкьтб йдамжшїсс хвсцючщґ бьалуди щ зіщьйщієзоєл дбюмнйпсіхияд щьофдаїлгци жнщлмфє зйьґі чнлмбїу еифжю х мґм ии фюю, лґшзешґїпр жжщщбтш здїфщгкй і тґлчщїяьщс йй иеивфбу кїдумт цф гузе гощшг, сяй н аюкцхл шо блхзжчкбьлщюз ленееґ ч утфґинйсґб тузйчєув ксефом рьячжє. Лпциуіижйтькіа ї яржзийяшїа фмє бпшгайшфг сннчннврждм чйбфя кжжак т.2 нн.602 ТУТ Втчмиєщ юіуш цбибгєьошм взмдиуншзєх пснраїь, хачхзїуп ендіж хзіц`твче бо яяіїюгїйчнд хсь кгсзййтштцфв шц аврчїщчндятє жхїмодомь, ї їост їа щчтрнчеіщ щфїхїєєзасл тятд.
Стислий зміст:засуджений та прокурор зазначають, що кримінальне провадження було розглянуто в суді першої інстанції з порушенням правил територіальної підсудності, і що це істотне порушення кримінального процесуального закону залишилось поза увагою апеляційного суду. Однак такі доводи не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Порушення встановлених правил підсудності відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Із матеріалів цього кримінального провадження слідує, що 5 квітня 2013 року прокурор направив до Орджонікідзевського районного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, згідно з яким ОСОБА_1 обвинувачувався за ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_3 - за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 309 КК України.
Отже, при направленні зазначеного вище обвинувального акта до Орджонікідзевського районного суду та прийняття його цим судом до розгляду правила територіальної підсудності, передбачені ст. 32 КПК України, порушені не були.Під час підготовчого судового засідання прокурор, який затвердив обвинувальний акт, зазначив, що це кримінальне провадження є підсудним Орджонікідзевському районному суду мі заявив клопотання про його об`єднання у порядку ст. 334 КПК України з матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що вже перебували на розгляді у цьому місцевому суді. Таке клопотання прокурора підтримали всі обвинувачені та їх захисники.
Отже, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 334 КПК України, немає підстав вважати, що судовий розгляд двох об`єднаних кримінальних проваджень відбувся з порушенням правил територіальної підсудності.Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що кримінальне провадження мав розглядати Комунарський районний суд міста Запоріжжя, у межах територіальної юрисдикції якого відбувались описані в обвинувальному акті події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, який, на думку ОСОБА_1 , є більш тяжким серед інкримінованих йому злочинів, Суд вважає необґрунтованими.
Так, злочини, передбачені ч. 3 ст. 305 та ч. 3 ст. 307 КК України виходячи з розміру їх санкцій у виді позбавлення волі є однаковими за тяжкістю і відносяться до особливо тяжких (ст. 12 КК України). Натомість останній за часом із цих злочинів, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України, згідно з пред`явленим на той момент обвинуваченням вчинено саме у межах територіальної юрисдикції Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.
Що стосується тверджень у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та прокурора про допущені порушення під час призначення підготовчого судового засідання, то слід зазначити таке.У касаційній скарзі прокурор зазначив, що під час перебування у нарадчій кімнаті для ухвалення вироку в цьому кримінальному провадженні один із суддів колегії ухвалив судові рішення в інших судових справах, порушивши таким чином таємницю нарадчої кімнати. Проте ці доводи є безпідставними.
Перебування суду в нарадчій кімнати з приводу ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень із процесуальних питань є порушенням таємниці наради суддів.
Таких порушень у цьому кримінальному провадженні не встановлено.
Безпідставними є твердження у касаційній скарзі засудженого про порушення апеляційним судом вимог ч.3 ст.404 КПК України щодо повторного дослідження доказів, оскільки такий обов`язок на апеляційний суд законодавцем не покладається безумовно, а лише за наявності відповідних умов, яких апеляційним судом у даному випадку встановлено не було. Оскільки апеляційний суд не надав іншу, ніж місцевий суд, оцінку доказам, тому не було необхідності у повторному дослідженні цих доказів під час перегляду вироку в апеляційному порядку.
Постанова
іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 535/1171/70-н
провадження № 36-5038 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О. П.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
Увага!
Цей обліковий запис використовується на інших пристроях.
Для подальшого користування на поточному пристрої Вам необхідно перехопити керування, але на решті пристроїв робота під обліковим записом буде блокована згідно Правил користування системою.
Після п’яти змін пристроїв протягом однієї години Ваш обліковий запис буде блокований на добу.
