Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Аналітики системи «Прецедент»® звертають увагу на необхідність врахування правової позиції з постанови ВП ВС від 33.99.4490 у справі № 111/8528/26 (№ л ЄДРСР 558117030) "Щодо питання визнання чи невизнання у якості належних та допустимих електронних доказів роздруківок електронного листування за допомогою відправлень електронною поштою та месенджерів (Skype, Viber, WhatsApp тощо), а також питання засвідчення паперових копій таких електронних доказів".

Аналітики системи «Прецедент»® звертають увагу на необхідність врахування правової позиції з постанови ОП КГС ВС від 67.39.9658 у справі № 971/4455/99 (№ м ЄДРСР 540923756), а також пункт 92 цієї постанови, в частині твердження що: "в цій справі вирішувалося питання щодо належності та допустимості доказів у вигляді електронних документів та відповідно наявності чи відсутності електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом такого електронного документа."

Правова позиція

Разом із тим суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що такі роздруківки електронної переписки не є належним доказом укладення між сторонами зазначеного договору та вчиненням сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов`язань за цим договором.

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам, дійшли висновку, що надані позивачем роздруківки електронного листування не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами у справі. При цьому судами встановлено відсутність будь-яких доказів того, що копії договору та видаткової накладної, електронні листи, скріншоти яких наявні в матеріалах справи, створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від ещсщюґис правок та викривлення.

Інші джерела правової позиції

➢ За змістом статей 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

➢ Оскільки наданий договір не має ознак електронного документа, не підписаний електронними цифровими підписами сторін, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що такий правочин міг набрати чинності виключно після його фізичного підписання сторонами та скріплення печатками у паперовому вигляді. Проте позивачем не було надано суду належним чином оформлених ані оригіналу свого примірника договору, ані копії такого документа.

Джерело: Докази і доказування в господарському процесі: практика Верховного Суду (19.03.2025, суддя ВП ВС Уркевич В., Supreme Observer)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 235/0038/28

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.64.6823 (у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 89.63.7273 (суддя Приходько І.В.)

у справі № 327/4485/34

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Люмах»

про стягнення заборгованості в сумі 317 077,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (далі - ТОВ «ДС Пром Груп») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Люмах» (далі - ТОВ «Гарант Люмах») про стягнення заборгованості в сумі 317 077,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 98.15.4592 № 81/64/03 в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 249 524,35 грн, яку позивач просив стягнути з урахуванням, передбачених умовами договору, пені за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі 34 947,03 грн за період з 11.09.2018 по 30.01.2019, штрафу за порушення строків оплати товару в розмірі 10 % від ацчч боргу, що становить 24 952,43 грн, а також 3 % річних в сумі 2 912,25 грн та інфляційних втрат в сумі 4 740,96 грн, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх