Відтак, законодавцем визначено правовий статус постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди як виконавчого документа, яким визначено грошове зобов`язання боржника перед приватним виконавцем за наслідком прийняття такої постанови. Стягнення за такою постановою є триваючою у часі процедурою, що здійснюється паралельно з виконанням приватним виконавцем судового рішення про стягнення грошової суми на користь стягувача, яка допускає поетапне виконання судового рішення та пропорційне задоволення вимог приватного виконавця щодо основної винагороди; завершується процедура виконання судового рішення стягненням залишку основної винагороди на користь приватного виконавця, загальна сума якої була визначена приватним виконавцем на момент винесення постанови про порушення виконавчого провадження та визначення розміру основної винагороди приватного виконавця.

Отже, грошове зобов`язання зі сплати основної винагороди приватному виконавцю виникає з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визначення розміру основної винагороди у такому виконавчому провадженні, відповідно до зазначеного правового регулювання Законом України "Про виконавче провадження" і Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", якщо постанова про визначення розміру основної винагороди не скасована в судовому порядку.

Оскільки на приватного виконавця законодавцем покладено повноваження з виконання судових рішень, які підлягають обов`язковому виконанню на всій території України, колегія суддів касаційного суду зазначає про покладення на приватного виконавця функцій державного органу з виконання судових рішень від імені держави. Грошові вимоги такого кредитора до боржника щодо його грошових зобов`язань перед приватним виконавцем охоплюються поняттям кредиторських вимог, поряд з вимогами інших державних органів грошового характеру.