Дата реєстрації в системі: 29.05.2021 р.
Як установив суд першої інстанції, 02 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № XXXXXXXXXXX зобов`язав ВРП протягом 10 днів з дня отримання ухвали подати звіт про виконання зазначеного рішення. Ця ухвала була оскаржена відповідачем в апеляційному порядку. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 квітня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВРП на зазначену ухвалу Верховного Суду.
До того ж розгляд цієї справи відбувається з урахуванням особливостей, установлених статтею 266 КАС України, якою врегульовано процедуру провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що стаття 266 КАС України встановлює той випадок, коли ухвала суду, постановлена у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема ВРП, не набирає законної сили негайно після її проголошення відповідно до вимог частини першої статті 256 цього Кодексу. Натомість така ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Інші джерела правової позиції
Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Джерело: Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах (02.04.2025, суддя КАС ВС Жук А., Supreme Observer)