Дата реєстрації в системі: 15.02.2022 р.
"Актуальна правова позиція"
Постанова ВП ВС від 18.01.2022 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 103133042)
Ухвала КГС ВС від 26.11.2020 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 93149477) - підстави передачі справи на розгляд ВП ВС.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що системний аналіз статті 33, частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № XXXXXXXXX статей 546, 590, 598, 599 ЦК України дає підстави для висновку, що їхнє обмежене тлумачення у вигляді припинення основного зобов`язання внаслідок реалізації прав на один із способів забезпечення виконання зобов`язання за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора, є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов`язання за рахунок усіх видів забезпечення зобов`язання, узгоджених сторонами.
Буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № XXXXXXXXX можливе виключно в тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечене лише одним способом забезпечення, і вказаний спосіб було реалізовано у повному обсязі в позасудовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає недійсність наступних вимог кредитора, заявлених не до основного боржника, а щодо виконання боржником основного зобов`язання, що в цьому контексті слід розуміти як недійсність вимог, заявлених до усіх сторін як основного договору, так і забезпечувальних зобов`язань, закріплених в акцесорних договорах.
У випадку забезпечення виконання основного зобов`язання двома і більше предметами застави, основне зобов`язання не припиняється після звернення стягнення на всі предмети застави або на будь-який з них на вибір заставодержателя, якщо це не потягло повного задоволення його вимог та не закінчився строк на реалізацію права звернення стягнення на інші забезпечувальні зобов`язання.
"Актуальна правова позиція"
Пункт 141 Постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 110279633)
Ухвала КГС ВС від 29.06.2022 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 105179034) - підстава передачі на розгляд ВП ВС.
З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором .
Постанова ВП ВС, якою вирішено виключну правову проблему "Про особливості неприпинення основного зобов`язання у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами".
Увага! Правова позиція в пункті 123 цієї постанови Великої Палати Верховного Суду є неактуальною, внаслідок уточнення, відповідно до пункту 141 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 110279633), в частині твердження: "нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів".