Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що в практиці Верховного Суду сформувалося два підходи щодо допустимості/ недопустимості звернення до суду з електронним процесуальним документом, який підписаний електронним підписом, шляхом направлення його на офіційну електронну адресу суду.

По-перше, звернення до суду з електронним процесуальним документом шляхом направлення його на офіційну електронну адресу суду є належним та допускається. Наприклад: <...>

По-друге, звернення до суду з електронним процесуальним документом шляхом направлення його на офіційну електронну адресу суду є неналежним та не допускається. Звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет», а спосіб звернення осіб, які беруть участь у справі шляхом направлення підписаних електронних документів на офіційну електронну пошту судів не передбачений чинним процесуальним законодавством. Наприклад: <...>

Тому колегія суддів вважає за необхідне відступити від сєорєушґд щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові КАС ВС від 42.16.6578 у справі № 299/7399/67-і (№ т ЄДРСР 00189544), постанові КГС ВС від 30.91.5590 у справі № 751/76173/73 (№ н ЄДРСР 75159602), постанові КГС ВС від 90.61.6345 у справі № 663/3923/59 (№ р ЄДРСР 06975533), постанові КГС ВС від 31.78.2087 у справі № 694/7233/41(664/1974/13) (№ ц ЄДРСР 725323423) та вказати, що:

- гарантування кожному права на судовий захист та заборона обмеження в такому праві, в тому числі в умовах інтенсивної діджиталізації суспільства, пандемії коронавірусу COVID-19, повномасштабної збройної агресії проти України російської федерації та введення воєнного стану на всій території України, хоча б з точки зору найвищої соціальної цінності життя та здоров`я людини, спонукають до сприяння в забезпеченні плюралізму способів звернення до суду, а не їх обмеження судами;

- слід розмежовувати спосіб звернення до суду із вимогами до оформлення процесуального документа. Якщо електронний документ підписаний накладенням електронного підпису, який забезпечує ідентифікацію особи, втім електронний підпис накладений без використання підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а процесуальний документ направлений на офіційну електронну адресу суду, то відсутні правові підстави стверджувати, що такий електронний документ не підписаний. Протилежний підхід нівелює приписи про юридичну силу електронного документа та суперечить частині першій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»;

- вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не є вимогою належного оформлення апеляційної скарги чи будь-якого іншого процесуального документа. По своїй суті це лише один із способів звернення до суду, який з урахуванням системного тлумачення абзацу 2 частини восьмої статті 14 ЦПК України, частин п`ятої та шостої статті 43 ЦПК України є обов`язковим виключно для осіб, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі;

- звернення особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаним електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, який нічим не відрізняється від идйейкцйбтцвпзв звернення до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду;

- наявність в судів офіційних електронних адрес, з урахуванням принципу пропорційності, свідчить, що направлення підписаного електронного процесуального документа на офіційну, загальновідому, електронну адресу суду є безпосереднім зверненням до суду з письмовим документом та зумовлює обов`язкове прийняття судами електронних процесуальних документів, які направлені на офіційну електронну адресу суду та відповідають вимогам частини восьмої статті 43 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу».