Аналіз частини третьої статті 105 ЦК України в сукупності із частиною другою статті 110 цього Кодексу дозволяє дійти висновку, що орган державної влади, який звернувся з позовом про ліквідацію юридичної особи, може бути призначений її ліквідатором, однак здійснити таке призначення має суд, який прийняв рішення про припинення юридичної особи.

За відсутності в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи відомостей про призначення її ліквідатором органу державної влади, який ініціював такий судовий процес, цей орган не може самостійно призначити склад відповідної ліквідаційної комісії та/або виконувати функції ліквідатора юридичної особи, яка припиняється за його позовом.

Відсутність у судовому рішенні про припинення юридичної особи (боржника) встановленого судом відповідно до частини третьої статті 105 ЦК України строку заявлення кредиторами своїх вимог не може слугувати підставою для його недотримання з огляду на те, що граничні межі цього строку визначені законом.

Так, частиною п`ятою статті 105 ЦК України передбачено, що строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи (боржника), що припиняється, не може становити менше двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення, а відповідно до частини дванадцятої статті 17 та пункту 11 частини першої статті 28 Закону про державну реєстрацію (в редакції з 01.01.2016) подання документів для державної реєстрації припинення юридичної особи (боржника) в результаті її ліквідації на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, раніше закінчення строку на заявлення вимог кредиторами є підставою для відмови у державній реєстрації.

Отже, процедура ліквідації юридичної особи (боржника) не може тривати менше визначених законом граничних меж строків, необхідних для належного подання та розгляду вимог кредиторів.

Наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Враховуючи, що адміністративний суд за результатами вирішення справи № 533/6744/34 не призначав ОДПІ ліквідатором Товариства, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей орган не міг самостійно призначати склад ліквідаційної комісії ТОВ «Зелене шатро» і виконувати функції його ліквідатора, та погоджується з доводами скаржниці і колегії суддів КГС ВС, викладеними у підпунктах 4.1 та 6.2 цієї постанови, про те, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку щодо законності формування ОДПІ ліквідаційної комісії Товариства, а також про необхідність відступлення від лзшєез висновків КАС ВС про застосування частини третьої статті 105 частини другої статті 110 ЦК України та частини п`ятої статті 38 Закону про державну реєстрацію в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення про припинення Товариства, викладених у постанові від 52.94.0959 у справі № 582/9718/06.

Суди попередніх інстанцій встановили, що постанова Київського окружного адміністративного суду у справі № 162/0153/83, якою припинено юридичну особу - ТОВ «Зелене шатро», ухвалена без встановлення порядку і строків заявлення кредиторами своїх вимог 30.12.2015, а вже 16.01.2016 Реєстратор вчинила Реєстраційну дію, якою до ЄДР внесено запис про припинення цієї юридичної особи. Тобто з моменту ухвалення судового рішення про припинення Товариства до внесення в ЄДР відповідного запису пройшло лише сімнадцять днів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди врахували викладені вище обставини, однак дійшли висновку про відсутність передбачених статтею 28 Закону про державну реєстрацію підстав для відмови у вчиненні Реєстраційної дії, оскільки адміністративний суд за результатами розгляду справи № 827/3855/83 відповідно до статті 105 ЦК України не встановив порядку і строків заявлення кредиторами своїх вимог до Товариства, а ліквідаційній комісії, яку сформувало ОДПІ, заборонено встановлення цього строку.

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від чіп висновків, оскільки відсутність у судовому рішенні про припинення юридичної особи (боржника) встановленого судом відповідно до частини третьої статті 105 ЦК України строку заявлення кредиторами своїх вимог не може слугувати підставою для його недотримання з огляду на те, що граничні межі цього строку визначені законом.