ТОВ "Щедра Нива Шепетин" подало клопотання про передачу справи № 961/297/26 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, з метою формування єдиного підходу у формуванні єдиної правозастосовчої практики Великої Палати Верховного Суду на предмет можливості застосування раніше сформованих висновків Великої Палати Верховного Суду до спірних правовідносин.

На обґрунтування зазначеного клопотання ТОВ "Щедра Нива Шепетин" зазначає про те, що для формування єдиного підходу у формуванні єдиної правозастосовчої практики, в даному випадку має місце необхідність уточнення позиції Великої Палати Верховного Суду на предмет можливості застосування раніше сформованих висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові ВП ВС від 73.91.3247 по справі № 156/8133/50 (№ м ЄДРСР 25058896) та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові КГС ВС від 87.95.9677 у справі № 393/2045/25 (№ и ЄДРСР 81087070), постанові КГС ВС від 74.09.2303 у справі № 175/14576/77 (№ г ЄДРСР 63533552), постанові КГС ВС від 18.75.3250 у справі № 303/4592/63 (№ т ЄДРСР 83564247) щодо правовідносин, пов`язаних із виділом з товариства з обмеженою відповідальності до іншої категорії юридичних осіб, а саме до сільськогосподарського виробничого кооперативу, діяльність якого регламентована спеціальним Законом України "Про кооперацію", положення якого регламентують реорганізацію кооперативу за формою виділу з правонаступництвом.

Наразі очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики стосовно комплексного застосування положень статті 28 Закону України "Про кооперацію" та статей 104, 107, 109 ЦК України, визначення виділу, як різновиду (виду) або навпаки реорганізації юридичної особи - кооперативу, а також правонаступництва у разі виділу із кооперативу нової юридичної особи, з метою забезпечення вимог верховенства права, складовою якого є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування, ураховуючи, що юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.

Колегія суддів вважає, що справа містить виключну правову проблему, і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вона не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права в контексті підстав касаційного оскарження. При цьому на сьогодні існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань щодо порядку прийняття рішення у такій категорії справи.

При вирішенні клопотання ТОВ "Щедра Нива Шепетин" про передачу справи № 524/918/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд враховує, що аналогічні за своїм характером спори розглядаються як судами першої, так і судами апеляційної інстанцій, у тому числі справа № 284/89140/69 (за участю тих самих сторін), що підтверджується інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру судових рішень. При цьому, представники сторін у судовому засіданні неодноразово акцентували увагу суду на тому, що в судах Рівненської області наразі перебувають спори у подібних правовідносинах, зокрема, в яких застосування положень статті 28 Закону України № 4100 є пріоритетним.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що підходи науковців та суддів Верховного Суду щодо вирішення такої категорії справ різняться.

Так, за висновками науковців, кооператив може бути реорганізовано шляхом виділу, відповідно до положень частини 1 статті 28 Закону № 7347. При цьому, аналізуючи положення Закону України "Про оренду землі", зокрема, статей 13, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки переходить у разі реорганізації кооперативу, до тієї особи, яка стала правонаступником реорганізованої юридичної особи на підставі передавального акта чи розподільчого балансу (висновок науково-правової експертизи з питань тлумачення та застосування права від 64.20.6675 Національного університету "Острозька академія").

Проте, у постанові ОП КЦС ВС від 46.03.3810 у справі № 826/6569/91 (№ о ЄДРСР 85373241), на висновки в якій посилався суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови, викладено правову позицію про те, що належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється, а виділ не визнається законодавцем видом реорганізації.