Дата реєстрації в системі: 01.06.2023 р.
Реквізити документа будуть доступні після рєстрації облікового запису.
 (№ в ЄДРСР 111192794)
Пряме посилання на документ в системі «Прецедент»: https://precedent.ua/111192794

Увага, важливе рішення!

Обговорення питання на Facebook - сторінці суддІ ККС ВС Антонюк Н. О.

Правова позиція

Як визначено ч. 2 ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов`язковими до виконання всіма прокурорами.

Тобто, накази Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, керівника місцевої прокуратури та їх перших заступників і заступників, є письмовими розпорядженнями внутрішньовідомчого призначення, які спрямовані на організацію та удосконалення діяльності працівників прокуратури з метою ефективної реалізації і виконання поставлених перед системою органів прокуратури завдань.

У даному випадку наказ Генерального прокурора України № XX від 19 грудня 2012 року, як різновид нормативно-правового акту, виконує контрольну функцію, однак не позбавляє прокурора передбачених кримінальним процесуальним кодексом повноважень на укладення угоди про визнання винуватості із підозрюваним у кримінальному провадженні.

Таким чином порушення наведеної у наказі № XX процедури узгодження угоди про визнання винуватості з керівником відповідного органу прокуратури, з юридичної точки зору не робить зазначену угоду нікчемною для інших учасників кримінального провадження, так само як і для суду.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 369 КК України, характеризується прямим умислом, тобто якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК)

Прокурор місцевої прокуратури відповідно до КПК наділений самостійними повноваженнями на укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваним без узгодження цієї процесуальної дії з керівником місцевої прокуратури, як це передбачено одним із галузевих наказів Генеральної прокуратури України. Пропозиція надати неправомірну вигоду та надання неправомірної вигоди такому прокурору з метою укладення з підозрюваним у кримінальному провадженні угоди про визнання винуватості з узгодженим сторонами покаранням із застосуванням статей 69 та 75 КК утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК

Джерело: Огляд судової практики ККС (актуальна практика). Рішення, внесені до ЄДРСР, за травень 2023 року (Верховний Суд)

Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК)

Органом досудового розслідування захисник підозрюваного обвинувачувався за ч. 3 ст. 369 КК, а саме в тому, що він спочатку запропонував передати, а потім надав прокурору місцевої прокуратури, який входив до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, неправомірну вигоду з метою укладення цим прокурором із підозрюваним угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 187 КК.

Місцевий суд, із яким погодився суд апеляційної інстанції, кваліфікував дії захисника за ч. 1 ст. 369-2 КК і указав, що прокурор місцевої прокуратури не наділений повноваженнями у кримінальному провадженні самостійно приймати рішення і укладати угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях, оскільки укладення такої угоди неможливе без попереднього узгодження з керівником органу прокуратури відповідно до наказу № XX Генеральної прокуратури України від 19.12.2012 (чинного на час вчинення інкримінованого злочину). з огляду на це прокурор не може вважатися службовою особою, яка наділена одноосібними повноваженнями, щодо укладення з підозрюваним угоди про визнання винуватості, а тому пропозиція і надання неправомірної вигоди за вчинення таких дій не містить об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 369 КК.
Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після рєстрації облікового запису.
^ Наверх