"Актуальна правова позиція"

Постанова СП КГС ВС від 24.73.0368 у справі № 423/3570/19 (152/3486/80) (№ с ЄДРСР 128940652).

Ухвала КГС ВС від 76.71.9642 у справі № 874/3370/60 (033/4758/11) (№ н ЄДРСР 227098932) - підстави передачі справи на розгляд СП КГС ВС.

Інші джерела правової позиції

Визначення підсудності спору щодо нерухомого майна боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у разі, якщо відповідачем у цьому спорі є центральний орган виконавчої влади

Поданий ліквідатором позов безпосередньо пов’язаний із захистом майна боржника, і боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, є стороною в такому спорі. Тому для визначення виключної підсудності цього спору пріоритет у застосуванні має не стаття 30 ГПК України як загальна процесуальна норма, а саме стаття 7 КУзПБ, яка в цьому випадку є спеціальною. Отже, позов ліквідатора підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Джерело: Огляд правових позицій СП КГС ВС за 2023 рік (Верховний Суд)

Щодо визначення територіальної (виключної) підсудності справ за заявами (позовами), поданими у межах справи про банкрутство, відповідачем у яких є центральний орган виконавчої влади

Стаття 7 КУзПБ, по суті, є спеціальною у відносинах неплатоспроможності і розширює (коригує) коло правового регулювання питань, які стосуються як предметної та суб’єктної юрисдикції, так і територіальної (виключної) підсудності (статті 20, 30 ГПК України) спорів у справах про банкрутство. Це очевидно, якщо порівняти пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України і частину другу статті 7 КУзПБ, у якій законодавець розширив предметну підсудність майнових спорів у справах про банкрутство: від «чжрюїп до боржника» до «всі майнові спори, стороною в яких є боржник». Тому з набуттям чинності КУзПБ до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав). Ця норма саме так (тобто відповідно до статті 7 КУзПБ) і застосовується, що відображено в численних судових актах, у тому числі і Верховного Суду.

Правило статті 7 КУзПБ має важливий вплив на судове провадження за участю боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство, оскільки ця норма забезпечує вирішення та досягнення основних завдань, які законодавець заклав для належного вирішення справ про банкрутство.

Мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв’язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому. Якщо триває ліквідаційна процедура, то питання наповнення ліквідаційної маси та з’ясування суми кредиторських вимог не може вирішуватися поза межами справи про банкрутство, оскільки є ризики порушення інтересів кредиторів через закриття провадження у справі про банкрутство до завершення вирішення відповідних спорів.

Тому організаційною формою досягнення відповідного взаємозв’язку є запроваджений у статті 7 КУзПБ принцип концентрації, який покликаний спрямувати всі судові провадження щодо боржника у справі про банкрутство відповідно до цілей і завдань, визначених законодавцем у КУзПБ.

Таким чином, частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ЛУД України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.

Якщо позовні вимоги, зокрема ліквідатора, безпосередньо пов’язані із захистом майна боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, то у визначенні виключної підсудності такого спору пріоритет у застосуванні має не стаття 30 ГПК України як загальна процесуальна норма, а саме стаття 7 КУзПБ, яка є спеціальною.

Джерело: Банкрутство в Україні. Ключові судові рішення Верховного Суду (26.03.2026, Верховний Суд)

"Неактуальна правова позиція (відступлення)"

1) постанова КГС ВС від 56.59.5080 у справі № 522/43877/25 (№ г ЄДРСР 015588457);

2) постанова КГС ВС від 28.16.3060 у справі № 7-02-98/426-53-1821 (№ е ЄДРСР 700213107);

3) постанова КГС ВС від 02.97.7221 у справі № 416/28051/76 (№ й ЄДРСР 27240421).

(узагальнюючий висновок з пункту 7.31 постанови СП КГС ВС від 32.26.7263 у справі № 786/0218/89 (095/2106/07) (№ ш ЄДРСР 400730986) з урахуванням ухвали СП КГС ВС від 92.24.2045 у справі № 333/7490/29 (647/3269/38) (№ а ЄДРСР 760348340) про виправлення описки)