Звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану (наказу на вибуття в район бойових дій для захисту Батьківщини від збройної агресії ворога) не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а, навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Зазначене свідчить про підвищену суспільну небезпечність такого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

З такими висновками апеляційного суду погодився Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, розглянувши кримінальне провадження стосовно військовослужбовця за контрактом, який відкрито відмовився виконати наказ начальника штабу і не прибув до місця тимчасової дислокації батальйону. У цьому провадженні військовослужбовцю інкримінували вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокору, вчинену в умовах воєнного стану.

Суд першої інстанції визнав військовослужбовця винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України скасовано і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Сторона захисту вважала, що в цьому провадженні є підстави для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).

ККС не погодився з таким доводом сторони захисту.

Суд урахував, що військовослужбовець у цьому провадженні ще до початку повномасштабного вторгнення рф уклав контракт на проходження військової служби, добровільно взяв на себе обов’язки військовослужбовця і в період воєнного стану під час військової агресії ворога відкрито відмовився виконати наказ командира вибути до місця дислокації в район ведення бойових дій.

Крім того, покликання сторони захисту на стан здоров’я батька та поганий стан здоров’я самого засудженого не були підтверджені жодними доказами.

Джерело: сайт Верховного Суду

Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) військовослужбовця, який уклав контракт на проходження військової служби, добровільно взявши на себе обов’язки військовослужбовця, і в період воєнного стану відкрито відмовився виконати наказ командира вибути до місця дислокації в район ведення бойових дій (ч. 4 ст. 402 КК), є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у такому випадку не сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, створює в таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також за відмову від захисту Батьківщини, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим

Джерело: Огляд судової практики ККС ВС (актуальна практика). Рішення, внесені до ЄДРСР, за липень 2023 року (Верховний Суд)