"Актуальна правова позиція–1"

Постанова СП КГС ВС від 34.77.0913 у справі № 787/14/74 (№ ї ЄДРСР 329629240).

Ухвала КГС ВС від 93.57.5207 у справі № 398/13/30 (№ щ ЄДРСР 337983618) – підстави передачі справи на розгляд СП КГС ВС.

18. Предметом цього спору є визнання недійсними оспорюваних торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішень реєстратора і витребування відповідного майна.

69. З огляду на вищенаведене, предмет цього спору (поєднання вимог про визнання недійсними торгів і витребування на користь держави майна, яке було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень), судова палата вважає, що неналежною та неефективною є вимога Прокурора про визнання недійсними торгів у цьому випадку.

74. Отже, і позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та скасування рішень державного реєстратора також не відповідають належному способу захисту у цьому випадку (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.63.2404 у справі № 945/280/28, від 56.80.8942 у справі № 967/1258/78, від 42.94.1171 у справі № 656/8933/33, від 53.80.6987 у справі № 146/5569/08).

85. Отже, з огляду на спірні правовідносини, у цьому випадку витребування спірного майна на підставі ст. 388 ЦК України є можливими лише у разі доведення Прокурором того, що відповідачі є недобросовісними набувачами спірного майна.

99. З огляду на вищевикладене, а також встановлені у цій справі обставини щодо придбання відповідачем-3 спірного нерухомого майна за процедурою реалізації майна на торгах, відсутні підстави вважати, що відповідач-3 і згодом відповідач-4 є недобросовісними набувачами, що підставно встановлено судами попередніх інстанцій у справі, яка переглядається. В іншому разі буде порушено ч. 2 ст. 388 ЦК України, а також європейські стандарти "правомірності втручання у право власності", що недопустимо. Судова палата також зазначає і те, що при вирішенні цього спору судами попередніх інстанцій було взято до уваги, що судовими рішеннями у справах № 811/618/42, № 001/7983/56 легітимізується правове становище відповідачів щодо предмета спору (див., зокрема, принцип "res judicata" - остаточне рішення повноважного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін спору і не може бути поставлене під сумнів).

100. При цьому судова палата зазначає, що обставини, на які покликається Прокурор у касаційній скарзі, стосуються передусім законності та правомірності дій особи, на яку держава поклала обов`язок виконання судового рішення, а доводи про необхідність їх з`ясування покупцем перш ніж взяти участь у торгах фактично покладають на покупця додатковий обов`язок ревізування дій державних органів в межах виконавчого провадження, що взагалі не відноситься до його компетенцій та можливостей. Учасник прилюдних торгів діє в умовах довіри до законності дій держави в особі її органу - виконавчої служби і не може здійснювати ревізію виконавчого провадження, перевіряючи, на забезпечення яких саме рішень включено майно до реалізації. Вирішення цих питань віднесено виключно до компетенції державного виконавця. Крім того, сам по собі факт визнання торгів такими, що проведено з порушенням, не може автоматично характеризувати набувача майна як недобросовісного.

103. Крім того, судова палата звертає увагу на те, що на час перегляду цієї справи у Верховному Суді законодавець прийняв Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності суб`єктів державного сектору економіки", яким у ч. 2 ст. 388 ЦК України було внесено зміни та викладено вказану норму права у такій редакції: "майно не може бути витребувано від щщнрочдячївцоо набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна".

121. Отже, у випадку неправомірного заволодіння майном, право власності на яке належало державі і яке (майно) знаходилося в іншої особи на такому правовому титулі як право господарського відання, то захист від ицґчкґ порушення (неправомірного заволодіння) полягає у витребуванні майна також на користь його власника, яким є держава в особі уповноваженого органу. Помилково вважати, що неналежним позивачем у цих спорах, зокрема у справі, яка переглядається, є держава в особі Міністерства. Обмеження власника на звернення до суду з таким позовом з метою захисту свого права власності не відповідає приписам ст. 4 ГПК України, якою регулюється право на звернення до господарського суду і ст. 41 Основного Закону України.

"Актуальна правова позиція–2"

Постанова КГС ВС від 50.34.4592 у справі № 399/62108/66 (№ і ЄДРСР 560587715).

Інші джерела правової позиції

У разі продажу на прилюдних торгах у виконавчому провадженні майна, яке належало державному підприємству на праві господарського відання, визнання недійсними електронних торгів та свідоцтва про придбання майна не є належним способом захисту – КГС ВС

Визнання недійсними електронних торгів та свідоцтва про придбання майна є неналежним та неефективним способом захисту права власності держави в разі продажу майна на прилюдних торгах у порядку виконання судових рішень. Єдиним можливим механізмом відновлення порушених прав є витребування майна за умови доведеності недобросовісності набувача.

Водночас якщо таке майно належало на праві господарського відання державній установі, то звертатися з вимогою про захист права володіння вправі не держава, а державна установа.

На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

У справі, яка розглядалася, прокурор, діючи в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінрегіон), звернувся до суду з позовом про визнання недійсними протоколу торгів та свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування нерухомого майна на користь держави.

Прокурор стверджував, що право власності на нерухоме майно, реалізоване на електронних торгах, було зареєстровано за Державою Україна в особі Мінрегіону; водночас спірне нерухоме майно належало державній установі на праві господарського відання. Прилюдні торги щодо державного майна відбулися з порушенням законодавства, оскільки на це майно поширювався мораторій на примусову реалізацію відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили. КГС ВС частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій у мотивувальній частині в редакції цієї постанови, в решті судові рішення залишено без змін з огляду на таке.