[...] Друга судова палата Касаційного кримінального суду у своїй постанові ККС ВС від 02.11.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 114726938) погодилась з висновками місцевого суду про необхідність призначення особі покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, оскільки на час ухвалення нового вироку покарання за попереднім вироком особа не відбула і новий злочин вчинила до фактичної сплати штрафу. При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 74, частин 1, 3, 4 ст. 80 КК України, зазначила, що для звільнення від відбування покарання, у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку, необхідно встановити обставини, що дають підстави для прийняття такого рішення, ухвалення якого регламентують статті 537, 539 КПК України. Погоджуючись з судами попередніх ланок про призначення покарання на підставі ст. 71 КК України, колегія суддів Верховного Суду зауважила, що на час ухвалення оскаржуваного рішення у місцевого суду не було даних про те, що засуджений був відповідним рішенням звільнений від відбування покарання чи про відбуття ним покарання.

Натомість, Третя судова палата Касаційного кримінального суду в постанові ККС ВС від 22.11.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 115238761) за результатом аналізу ст. 80 КК України вказувала, що застосування вказаної статті передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності. Однак ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, питання щодо вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід установлювати з дотриманням вимог процесуальної форми. Зокрема, редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтею 389 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу злочину, передбаченому зазначеною статтею Особливої частини КК України. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання під час застосування ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. Водночас Суд зауважив, що невиконання вироку в певний строк не свідчить саме по собі про ухилення його виконання.

Приймаючи рішення про виключення із судових рішень посилання на призначення засудженому покарання на підставі ст. 71 КК України в зазначеній справі Верховний Суд також врахував те, що засуджений до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України не притягувався, відсутність у матеріалах кримінального провадження даних про його ухилення від відбування покарання, призначеного попереднім вироком. З огляду на вказане, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення перебігу строку виконання обвинувального вироку і застосування ч. 3 ст. 80 КК України.

Аналогічна позиція також викладена у постанові ККС ВС від 21.11.2022 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 107510152), постанові ККС ВС від 20.10.2021 у справі № XXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 100544979), постанові ККС ВС від 31.03.2021 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 96071583), а також у постанові ККС ВС від 15.10.2024 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 122543765).

При цьому, як зазначала Велика Палата Верховного Суду у справі № XXXXXXXXX [ухвала ВП ВС від 25.05.2023 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 111460562)], висновок щодо застосування норми права - це не завжди чітко сформульований висновок у судовому рішенні Касаційного кримінального суду у формі постанови, у тому числі із заголовком «Висновок», це також правове обґрунтування одного чи кількох доводів касаційної скарги сторони кримінального провадження, викладене в судовому рішенні як у формі постанови, так і ухвали, за змістом якого цілком зрозумілою є правова позиція колегії суддів щодо застосування конкретної норми матеріального чи процесуального права.

З наведених рішень Касаційного кримінального суду Верховного Суду вбачається неоднакове застосування положень ст. 80 КК України.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками Першої та Третьої судових палат Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, однак не погоджується з висновком викладеним колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду в постанові ККС ВС від 02.11.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 114726938).

Тому з метою формування єдиної практики та для відступу від висновку колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду в постанові ККС ВС від 02.11.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 114726938) колегія суддів вважає необхідним передати кримінальне провадження на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду для того, щоб зробити висновок про те, що стаття 80 КК України встановлює імперативні строки (з урахуванням особливостей, передбачених частинами 3, 4 вказаної статті), сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини і унеможливлює виконання покарання. Відповідно, для звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності не потрібно судове рішення, ухвалене в порядку статей 537, 539 КПК України.

З огляду на викладене з метою формування єдиного правозастосовного підходу до означеного питання це кримінальне провадження потрібно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Передати провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.