Зважаючи на законодавчо визначений обов`язок, враховуючи фактичні обставини справи, з метою формування єдиної правозастосовчої практики в питанні застосування норм пунктів 2, 4 частини 1 та частини 11 статті 137 ГПК України, статей 204, 629 ЦК України, частини 4 статті 3 та частини 2 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" в такій категорії спорів (визнання недійсними договорів про закупівлю із застосуванням наслідків їх недійсності), зокрема щодо можливості/неможливості вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в забороні сторонам оспорюваного договору про закупівлю виконувати свої зобов`язання за таким договором, і задля недопущення довільного трактування зазначених норм процесуального та матеріального права, об`єднана палата вважає за необхідне сформулювати такі висновки щодо комплексного застосування положень пунктів 2, 4 частини 1 та частини 11 статті 137 ГПК України, статей 204, 629 ЦК України, частини 4 статті 3 та частини 2 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі":

"За загальним правилом чинний Господарський процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти певні дії (сплачувати кошти, виконувати роботи, надавати послуги тощо), однак у справі за позовом про визнання недійсним договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти не допускається застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам (замовнику та підряднику) вчиняти дії (сплачувати кошти та виконувати роботи), спрямовані на виконання зобов`язань за оспорюваним правочином, оскільки, по-перше, така заборона не відповідає встановленій законом презумпції правомірності правочину, сутність якої полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов`язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що в силу положень частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України є неприпустимим.

Отже, в спорі про визнання недійсним договору про закупівлю вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона сторонам оспорюваного договору виконувати договірні зобов`язання, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, порушує збалансованість інтересів сторін такого договору, є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову, спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору та фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог".

[...] щодо питання застосування норм частин 1, 11 статті 137 ГПК України [...]

[...] забезпечення позову шляхом заборони відповідачам у справі вчиняти дії щодо виконання зобов`язань згідно з договором про закупівлю послуг є адекватними та співмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів держави, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов`язання відповідачами за спірним у цій справі договором до вирішення спору по суті. Обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову (існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги), не є тотожними з позовними вимогами, відповідають обставинам справи та водночас вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

Верховний Суд за результатами касаційного перегляду справи № 418/3296/46 залишив без змін судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів, якими заяву заступника керівника Херсонської обласної прокуратури про забезпечення позову було задоволено частково - заборонено ДУ "Місцеві дороги Херсонщини" як замовнику) та ТОВ "СК АВТОСТРОЙ" як підряднику вчиняти певні дії, а саме здійснювати платежі та надавати послуги за договором від 49.73.0638 № 83/ЇХ-74 відповідно.