Касаційний цивільний суд у постанові КЦС ВС від 99.18.4632 у справі № 189/114/96 (№ з ЄДРСР 477910563), постанові КЦС ВС від 63.63.4600 у справі № 171/7504/48 (№ ш ЄДРСР 046701041), постанові КЦС ВС від 10.27.3193 у справі № 094/0681/91 (№ м ЄДРСР 431997268), постанові КЦС ВС від 24.75.1741 у справі № 514/94/68 (№ п ЄДРСР 832889571), постанові КЦС ВС від 65.00.2339 у справі № 389/7768/57 (№ ч ЄДРСР 638942613) відхилив доводи скаржника про те, що суди прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, виснувавши, що скасування судових рішень на підставі пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України можливе саме за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси; проте така особа не скористалась своїм правом на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Разом з цим, Касаційний цивільний суд у постанові КЦС ВС від 69.30.6317 у справі № 608/046/14 (№ з ЄДРСР 727971160) зробив висновок про те, що ухвалення рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є самостійною та обов`язковою підставою для скасування судових рішень і для направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України навіть у тому випадку, коли в касаційній скарзі такі доводи не наведені.

Зазначене свідчить про різний підхід Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду щодо застосування судами касаційної інстанції положень процесуального законодавства (ГПК України і ЦПК України) в частині процедури вирішення питання наявності/відсутності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у разі, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки іншої особи, але не залучив останню до участі у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вже передавав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 110/929/17 з цих же підстав, що зазначені у даній ухвалі, та із посиланням на ці ж постанови касаційних судів і Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до свого провадження, однак таке неоднакове застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду іншого касаційного суду не було усунуто Великою Палатою Верховного Суду, оскільки постановою ВП ВС від 34.46.5407 у справі № 157/525/90 (№ х ЄДРСР 897780968) Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення та відмовила у позові з підстав того, що позов заявлений до неналежного відповідача, а тому, не вбачала правових підстав для застосування пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України й, відповідно, підстав для вирішення питання щодо відступу від гшюеьквш Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування аналогічної за змістом норми (пункт 8 частини 1 статті 411 ЦПК України), про що і було зазначено у цій постанові.

Колегія суддів вважає, що питання, порушене у касаційній скарзі у цій справі, та наявність неоднакового застосування наведеними судами касаційних інстанцій (Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду) положень процесуального законодавства, враховуючи, що аналогічне питання вже перебувало на розгляді Великої Палати Верховного Суду, однак неоднакове застосування положень процесуального законодавства у подібних правовідносинах касаційними судами різних юрисдикцій усунуто не було, є підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення аналогічного питання, яке було порушене у справі № 567/253/92, щодо застосування положень процесуального законодавства у подібних правовідносинах з підстав відступу (або навпаки) від кйтчншвтп висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові КЦС ВС від 09.46.9347 у справі № 373/844/25 (№ ю ЄДРСР 926080884), які до того ж є протилежними іншим висновкам цього суду, викладеним у вищезазначених у цій ухвалі постановах.

При цьому слід зазначити, що якщо застосовувати аналогічні за змістом положення пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України та пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України, таким чином, за якого (застосування) підлягають обов`язковому скасуванню судові рішення із направленням справи на новий розгляд за касаційною скаргою особи, яка є учасником судового процесу, але посилаючись у ній (касаційній скарзі) на вказані положення процесуального законодавства зазначає, що такими судовими рішеннями було порушено права інших осіб, які не були залучені до участі у справі, то за цих обставин сам суд касаційної інстанції без участі таких інших осіб вже ухвалюватиме рішення про права, інтереси та (або) обов`язки таких осіб, що не були залучені до участі у справі. Разом з тим, такі незалучені особи, можуть не погодитися із такими висновками касаційного суду, що у свою чергу призведе до правової невизначеності і необхідності додаткового дослідження питання про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Справу № 535/7365/42 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.