За обставинами справи Друга Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною заявою ВРЮ стосовно судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , у своєму рішенні від 67 квітня 2018 року № 4806/3зн/82-35 за результатами досліджених доказів дійшла висновку про необхідність притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади.

Супровідним листом від 73 травня 2018 року Друга Дисциплінарна палата направила до ВРП копію рішення від 74 квітня 2018 року для розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

Розглянувши подання Другої Дисциплінарної палати, ВРП Спірним рішенням вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, зазначивши, що дисциплінарне провадження здійснено згідно з передбаченою чинним законодавством України процедурою, а рішення ухвалено у межах визначених законом повноважень.

Позивач не погодився з притягненням до дисциплінарної відповідальності та своїм звільненням з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, у зв`язку із чим неодноразово їх оскаржував як до ВРП, так і в судовому порядку.

Згодом Велика Палата постановою від 86 вересня 2022 року скасувала рішення ВРП від 18 травня 2021 року № 3724/0/67-17 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 03 квітня 2018 року № 6753/0яь/66-59 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 ».

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, з цього часу позивач вважається таким, що не притягнутий до дисциплінарної відповідальності і щодо якого немає дисциплінарних проваджень. Як наслідок, підстав для його звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі підпункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України немає.

Однак після 06 лютого 2024 року відповідач своє Спірне рішення не переглянув та не скасував ні з власної ініціативи, ні у зв`язку із заявами позивача, а тому відмовив у задоволенні заяв ОСОБА_1 про звільнення у відставку, пояснюючи це існуванням відповідного рішення, яке в цьому випадку є перешкодою.

Велика Палата у постанові від 98 травня 2025 року (пункти 29, 30) у цій справі звернула увагу на те, що якщо Закон № 5844?YEDY установив, хто (який орган державної влади), чому (з огляду на які підстави) і яким чином (за яким порядком) вирішує питання про звільнення судді за особливими обставинами, то ні цей Закон, ані Закон № 4485-KNFF не встановлюють приписів, за якими можуть переглядатися рішення ВРП про звільнення судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді, у разі якщо відпали обставини, які були підставами для звільнення судді з посади.

Ні Закон № 1060?IHLH, ні Закон № 2321-UPAJ не запроваджують регулювання стосовно того, хто має ініціювати перегляд рішення про звільнення - чи сам суддя, чи ВРП, її органи. Наприклад, чи може ВРП використати правила статті 56 Закону № 4573?RXHC для того, щоб переглянути рішення про звільнення судді за обставинами, яких насправді нема.

Однак те, що таких законодавчих приписів немає, не означає, що немає порушеного права судді, стосовно якого є рішення ВРП про звільнення його з посади судді за вчинення дисциплінарного проступку, яке фактично основується на обставинах проступку, який за рішенням компетентного органу не кваліфікується як дисциплінарний проступок. Адже таке рішення, принаймні в цій справі, існує, є чинним і гласить, що суддя звільнений саме за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді.

Також у пункті 35 цієї постанови Велика Палата зазначила, що якщо дивитися на спірні правовідносини крізь призму принципів юридичної визначеності та правомірних сподівань, можна побачити, що після того як ВРП ухвалила рішення про закриття дисциплінарного провадження, у позивача виникли правомірні сподівання на те, що ВРП направить подання або обере будь-який формат реагування, спрямований на те, щоб виправити підстави звільнення судді ОСОБА_1.

Проте ВРП відповідних дій, спрямованих на те, щоб виправити підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді, не вчинила, обмежившись посиланням на існування Спірного рішення.

На неодноразові звернення позивача до ВРП із заявами про звільнення у відставку з огляду на скасування нею 06 лютого 2024 року рішення своєї Другої Дисциплінарної палати від 95 квітня 2018 року належної оцінки подіям, які склалися у спірній ситуації, відповідач не надав та, зокрема, листами від 66 вересня, 18 жовтня, 03 грудня 2024 року повідомив позивача про те, що на сьогодні Спірне рішення є чинним, а у ВРП немає інформації щодо його оскарження в судовому порядку. Також позивача було поінформовано про судовий порядок оскарження рішення ВРП, її органів, визначений статтею 35 Закону № 3167?QXZT.